ОРІЯНСТВО - ORIANITY - Ukrainian Spiritual Wisdom



	Читальня (відбірні статті) І
		1. Е.Добжанський "Місце звичаю в житті народу" 2. Ф.Ніцше,"Антихрист", 54-а частина. 3. В.Бобровський, "Езотерика. Означення" 8. M.Drahan "Ukrainian Roots of the English Language"

Стаття - 3

Володимир Бобровський
"Езотерика. Означення"
обнароднено 1червня 7515 (2007) року

Поняття (термін) "езотерика" є настільки неоднозначним, що внаслідок цього виникає надзвичайно велика кількість спроб визначення цього
феномену. Іноді такі визначення є настільки контроверзійними, що ставиться питання про можливість взагалі чітко визначити езотерику?

У межах нашого обговорення під езотерикою пропонується розуміти деяку сферу втаємниченого, яка протиставляється екзотеричній. Ґрунтом езотерики є переконання щодо існування певної сфери втаємниченого, сакрального та можливості контакту із нею за допомогою відповідних методів і знань. Поняття "езотерика" пропонується розуміти як найбільш широке поняття (технічний термін), до обсягу якого входять містика, містицизм, магія, окультизм, які ми можемо назвати видами езотерики.

Наше обговорення пропонується розбити на три блоки:

Чи можемо ми говорити про дещо типове в езотериці? Відповідь - так!

Аналіз езотерики потрібно розпочати з виявлення універсальної структури, тобто того, що притаманне езотериці як такій. Оскільки у своїй універсальній структурі езотерика повторює релігію, то, фактично,
йдеться про феноменологію релігії, але, виходячи із завдань нашого обговорення, розрізнення вже на початкових етапах феноменології езотерики та феноменології релігії є виправданим.

Виявлення структури складає феноменологічну частину нашого обговорення. Тим самим ми повинні дати відповіді на наступні питання: як можлива езотерика? В чому полягає унікальність езотеричного? Для того, щоб відповісти на ці питання, нам потрібно, фактично, вибудувати розгорнуту феноменологію езотерики.

Феноменологічний або структурний аналіз езотерики передбачає виокремлення наступних трьох компонентів: на що спрямовує езотерика (об'єкт), хто спрямовується (суб'єкт), засоби досягнення суб'єктом об'єкта.

Яке змістовне розрізнення понять (термінів) "езотерика", "містика", "магія", "містицизм", "окультизм". Відповідно до цього ми можемо
говорити про види езотерики, в кожному з яких виокремлена нами структура має своє унікальне виявлення.

Все вищесказане можна проілюструвати схематично: слід на двох протилежних кінцях вектора означити містику та магію, посередині уявного вектора - означити релігію. Релігія не вичерпується поняттям езотерики, але ми стверджуємо, що езотерика має своє коріння в релігії, є релігійним або квазірелігійним феноменом. Езотерика переробляє змістовні положення релігії. І коли ці переосмислені ідеї концептуально оформлюються, ми маємо справу з містицизмом та окультизмом. Перше - це коцептуально перероблені ідеї містики, а друге - магії. З одного боку, ми бачимо, що містицизм і окультизм прагнуть до реалізації досвіду, який "заряджений" інтенсивністю містики та магії, а з іншого - ми фіксуємо прагнення до оформленості, що притаманно релігії. Відтак, ми маємо квазірелігійний феномен. На нашому уявному векторі містицизм і окультизм можна позначити на дузі, яка, відповідно, рухається у протилежному напрямку - до релігії від містики та магії. Це схематичне зображення вказує на те, що входить до обсягу поняття "езотерики", але потрібно показати, що ці означені компоненти мають свою специфіку.

Магію ми можемо визначити як спробу силової взаємодії зі сферою втаємниченого на основі відповідних ритуалів, ґрунтом яких є закони
подібності (гомеопатична магія) та контакту (контагіозна магія) [Фрэзер Дж. Дж. Золотая ветвь. - М., 1986. - С. 20]. Серед визначальних особливостей магії можемо виділити наступні: егоїстичний характер
головної мети; широкий спектр агентів взаємодії; силовий характер цієї взаємодії. Відповідно, на протилежному боці нашого уявного вектора знаходиться містика, яку пропонується тлумачити як процес долучення/єднання із об'єктом, що має онтологічно найвищий статус через послаблення зв'язків зі світом "зовнішнім" (емпіричним). Іншими словами, містика передбачає взаємодію суб'єкта виключно із Абсолютом, нівелюючи індивідуальні інтереси і заперечуючи можливість активного впливу на сферу втаємниченого.

Концептуальне оформлення ідей магії та містики призводить до появи, відповідно, окультизму та містицизму як певних теоретичних систем. Таким чином, семантичне коло езотерики можна уявити як певну дворівневу структуру, де на першому рівні (умовно назвемо його практичним) перебувають магія та містика, а на другому (теоретичному) окультизм та містицизм.

Крім означених понять, варто відзначити широку популярність поняття "містика" у буденній свідомості та масовій культурі, що проявляється, зокрема у наявності такиж жанрів як містичний тріллер у кіноіндустрії. Ці явища, по суті, являють собою сурогатні форми містики і мають бути видалені із семантичного кола останньої. В цьому випадку містика використовується для позначення усього, що виходить за межі природного оточення людини та залишається непоясненим з позиції буденної свідомості. Проте, для позначення подібних явищ існує термін "паранормальний", а у випадку відповідного літературного чи кінематографічного жанру цілком достатньо поняття "тріллер", яке і позначає зіткнення людини з чимось, що не вкладається в рамки її буденної свідомості, тоді як додавання приставки "містичний" виглядає як плеоназм.

3. Що таке релігійний та езотеричний досвід, які є критерії розрізнення цих досвідів?

На рівні психічного переживання езотеричний досвід характеризується, як більш інтенсивний. Це вирізняє езотеричний досвід від досвіду релігійного.

Чи можна окреслити загальні риси особистості езотерика? Езотерик як носій езотеричного досвіду має, відповідно, специфічне, що його відрізняє від інших, відношення до себе і до світу. Тому доречно говорити про типові риси особи езотерика.

Наступне, чи відповідає окреслена особистість критеріям нормальності які напрацьовані в сучасній психології та психіатрії?

Якщо в езотериці йдеться про світ, який має інший онтологічний статус на противагу світові, який в феноменології називається світом природної настанови, і приймається як очевидний, базуючись на так званому
нормальному способі відображення, то світ езотерики - це світ, який відображається за допомогою ненормальних чи все-таки наднормальних форм відображення.

Чи коректно говорити про інший тип нормальності в езотериці, чи ні?

Якщо на наші органи чуття діє щось, що непритаманне світу природної настанови ми говоримо про галюцинацію, якщо ми робимо неправильні висновки ми говоримо про маячню (рос. бред), а коли ж припустити існування світу езотерики, то галюцинація не буде галюцинацією але може мати форму галюцинації чи маячні. Знову йдется про пошук можливих критеріїв.

Чи можливий такій варіант, що паталогічні стани використовуються задля досягнення наднормальних станів? Чи доречно говорити про контрольоване використання патологічних станів езотериком? Якщо так, то яка міра контрольованості?

"В станах, на межі між психічним здоров'ям і душевною хворобою, окрім тих, що швидко змінювали одна одну псевдогалюцинації зору бувають і псевдогалюцинації, так би мовити, стабільні: який-небудь один чітко чуттєвий образ постійно з'являється у внутрішньому зорі і затримується на тривалий час, причому поява може мати місце не тільки при заплющених, але і при розплющених очах; іноді з багатьох псевдогалюцинацій яка-небудь одна набуває характеру нав'язливої і поява якої стає вельми болісним для того, хто її сприймає. Тут ми перебуваємо вже в області психопатології, оскільки хворобливі псевдогалюцинації відрізняються саме своєю нав'язливістю" [Кандинский В.X. О псевдогаллюцинациях. - Нижний Новгород; Москва, 2001. - С. 57]. У наведеній цитаті В. Кандінского видно, що псевдогалюцинації які носять нав'язливий характер можна віднести до психопатології, а ті які не є нав'язливими - це межовий (пограничний) стан. Чи не може бути, що деякі езотеричні практики пропонують техніку утримання, балансування на межі нормального і
ненормального задля досягнення мети практики. Можливе, що в контрольованій псевдогалюцинації або навіть в цілому в контрольованих патологічних станах, відкривається щось вище, що є недоступним в звичайних станах свідомості. Фактично, тут йдеться про змінені стани свідомості.

Як наслідок виникає наступне запитання, чи схожі езотеричні стани (змінені стани свідомості) з патологічними мають формальну схожість, чи вони тотожні?

Відповідь на це запитання, яке є підсумковим запитанням третього блоку, дати надзвичайно складно. Необхідно надати такі факти, щоб вони підтверджували або спростовували, патологічний характер езотеричних станів.

Справа в психіці, тобто в нашому мозку і світосприйняттю...

* * *

email: mykola@mykola.com