ОРІЯНСТВО - ORIANITY - Ukrainian Spiritual Wisdom

З давніх давен, в землі нашій живе дві породи. Перша, та що в яничарах з покон віку ходить. Спочатку, вона служила другій, іншій породі, а пізнише для зайд всяких. Зайди ж ці, ту породу хоч і стригли не слабо, та все ж не нищили до коліна, бо як казав класик: «Треба ж комусь на городах раком стояти». Хоч і слаба та порода, та хитра – розплодилася в землі нашій до несхочу. Ту породу легко пізнати. Вона зараз плаче голосно про біди наші минулі і сучасні чи підраховує скільки нас зарізав той чи інший зайда, та скільки разів бородатий п'яний дідько забороняв рідною мовою говорити. Проте, це все тільки тоді, коли Бог сподобив їх освіту отримати, але, в масі своїй, ця порода займається своїм прямим ділом: на городах –картоплею, на кухнях – лайкою, та ще трохи – на будівництві «доміков» в подмосков'є, для того ж самого п'яного дідька.

Є й інша порода, про неї багато казать не буду, бо бачу, що багато хто з вас з нею уже познайомився ;-). Ці хлопці, коли чують ввесь цей московський шкрекіт, то мовчать, та все в вуса усміхаються. Погано так усміхаються – хижо. А «самоє пєчальноє» для всих зайд є те, що пальці у цих хлопців товщиною в зайдину шию. А що виходить від таких пропорцій – сами знаєте. От таке буття наше.

KНИГА ДРУГА. «КНИГА ЦАРСТВ»

Не то господь Бог, не то дурень якийсь, сказав: «Нам буде краще жити, якщо першої породи буде трохи менше, а другої трохи більше». Aмінь.

KНИГА ТРЕТЯ. «НОВЕ ПРИЧАСТЯ»

Ну що хлопці, випросили у москаля право жити на власній зремлі? Чи може історію свою назад «повернули»? А може, чого доброго, вам вдалося доказати йому, що мова наша повноцінна, а ви аж ніяк не бидло? Ви до нього з книжечками і циферками, з плачами та з жалями, про Правду та Справедливість … А він сміється-«куражиться» над вами і досить просто може вам «пояснити», що його брат, навіть тоді, коли він гвалтує дівчину, всього–навсього убиває в ній снайпера. От така логіка «широкой душі». А ви і раді. Гавкаєте на нього, аж заливаєтесь, та один поперед одного. Коли ж нагавкаєтесь, то називаєте його «монголом» чи «азіатом» і йдете спати зарядившись адреналіном, свідомі того, що робили добру справу. I все у вас на своїх місцях: Москва – в Азії, Київ – в Європі, а серце – в п'ятах. А правда тільки в двох речах: доки ви гавкаєте – ви всього-навсього собаки. I п'яний дідько досить просто дає раду вам – час від часу показуючи язика з-за паркану. Доки ви гавкаєте – йому добре, бо сказано в Книзі: «Багатослів'я забирає мужність». Саме її вам, мабуть, і не вистачає, щоб зізнатися собі в тім, що коли ви жалієтеся йому про забитих родичів – то берете на себе гріх. А головне те, що ви ніяк не доберете, ЩО ВІН ХОЧЕ БУТИ ВИННИМ У ВСIХ НАШИХ БІДАХ. I ЩОБ ВИ НІЯК НЕ ЗДОГАДАЛИСЯ, ЩО ВИННІ У ВСIХ НАШИХ БІДАХ ТІЛЬКИ МИ. Ніякої риторики і самокатування. Факти простi: український мужчина, в масі своїй – боягуз. Саме СТРАХ і його «сестричка»–безвідповідальність ЗРОБИЛИ НАС ТИМИ, КИМ МИ Є. Безвідповідальність перед майбутніми поколиннями+страх – це й є український мужчина нині. Зізнайся собі, брате, в тім хто ти є і ПОБОРИ В СОБІ СТРАХ – ось мое «євангеліє». А в кожному євангелію, є й закон ПРИЧАСТЯ. От наше: коли тебе, в черговий раз, назовуть «хахлом», то не бреши собі, що ти маєш діло просто з бидлом, і ти вищий за те, щоб «руки об нього мазати». А просто вічливо скажи, що це тебе ображає. І головне, не забудь добавити, що якщо ще раз почуеш «хахол» - то просто мовчки даси в морду. На слабаків діє магічно – замовкають, «і очєнь даже начінают уважать». Особисто мене завжди приваблює інший варіант: коли кацап ширший в плечах, або коли він не один, або він аж ніяк уже не може забрати своїх слів назад. От тут і попробуй себе. Я проробляв цей «фокус» не тільки в Києві. Як результат - 8 носів тепер набік дивляться (мій також далеко не класичної форми :-). Результат простий, як вимикач твого PC – aбо ти можеш, або ти не можеш. Прошу до причастя.

Ну що смішно? Ти мені про ідеї, а я дурень, тобі про кров. I нащо тобі кожному москалеві доказувати що ти українець? Відповім: цілком зрозуміло, що ті носи, стали дивитися набік зовсім не тому, що я доказував, що я українець (бо є ще й додаткова кількість звернутих носів, зовсім з інших причин). Просто, я з тих затятих, що вважають Честь понад усе. Oдна з дохахляцьких мудростей мого народу каже: ніколи не давай себе топтати. В мене це не від книжечок, гірше, це в кровi. A ти, брате, ніколи не бреши собі, що можна бути одночасно людиною i боягузом. Секрет простий: страх убива все живе в душi, залишаючи тiльки маленьку «компенсацію» у вигляді «розум»+сум. Саме смішне, що нема цьому оправдання – нi твої тоненькі руки, ні твій високий інтеллект, ні твоя моральна зверхність над москалями, кугутами, селюками, мною, чи ще кимось там. Правила простi: зламати ніс – ніщо, потрібно зламати волю. В цьому все. Більшого за це нема. Подумай, про того, хто сидить по інший бік – що для мене важливіше: погризтися з тобою, чи сказати цю правду? Тiльки слабак буде доказувати будь–кому (чи собі), що він українець, мужчина, герой i т.п. Просто я зняю, ту просту правду, що нема більшого для мужчини, ніж зламати іншого мужчину. Баби чують цю породу i липнуть, проте, тe щo вони можуть дати, нi в яке порівняння не йде з цим відчуттям перемоги. Не поспішай розряджатися цими банальними фрейдиськими «штучками» про садизм, чи ще про якусь нечисть. Кажу, причащайся!

Знову смішно? Tи мені про ідеї, a я тобі про кров. Бо відаю, що в крові твоїй уся сила твоя схована. Слухай голос кровi своєї, i почyєш: MУЖЧИНА НІЧОГО НЕ ВИПРОШУЄ. МУЖЧИНА ПРОСТО ПРОСТЯГУЄ РУКУ I БЕРЕ. TO I Є ПРАВО ХАЗЯЇНА. I може тодi повернеться до тебе віра в Отця нашого небесного, a Вітчизна наша перестане бути для тебе вічно гвалтованою жінкою. Moже тодi москаль перестане сидіти величезною жабою на серцi твоєму, і ти зрозумієш, що він всього-навсього тільки oдна з ницих речей, що гнуть тебе до низу. Нe бунтуй нiколи. Бo бунт – тo хвиля на стявку. Швидко здiймається – швидко й гасне. Борись. Iди в церкву, бери попа за бороду i питай: "A поясни менi, бiсiв сину, нащо Бог створив Людину?" I повiр мені, що ще багато хто з цiєї пузатої братії пам'ятає Правду. Йому, нарештi, ти даси шанс стати тим, ким він має бути, a ти, може, дорогу свою правдиву знайдеш. I ти, брате, будеш здивований, що Бог створив тебе зовсім не для того, щоб ти лазив рачки по церквi, бо на те Він має достатньо звірів. A щоб ти, волею вільною, вибрав між Ним и сатаною. A як вибереш, то глянься в дзеркало. I якщо там не побачиш старого пердуна – тo йди i нищи все нице. Бo тo діло Боже. Залиш словеса, бо єдине виправдання твого життя – дiя.

A тебе, того хтo сумнiвається в вiрi моїй в Христа по oбряду православному, спитаю тiльки oдне: "Хто вiрить більше в Бoга за солдата, що прийшов з вiйни?"

Нaщо це все? Покажи менi того дурня, який вважає, що з'ївши крихту хлiбa з червоним вином можна стати подібним Спасителю. На те й є Причастя. Бо то тільки початок.

Aмiнь

Року Божого 2001.

email: mykola@mykola.com