Однією із причин є те, що українці дуже глибоко, всією душею, сприйняли за тисячу років  християнську віру, яка духовно поневолює людину, знімає відповідальність людини за свої вчинки й перекладає її на Бога.

Для прикладу, як сприймає християнські цінності Леся Українка? Поетеса зазначає, що "в найдавніших пам'ятках, в подіях апостольських, в автентичних фрагментах первісної  галілейської пропаганди я бачу зерно сього рабського руху, всього вузькосердого квієнтизму політичного, що розбуявся дедалі в християнстві" (Т.12.-Ст.154-155.Зібр. творів: У 12-и т. К., 1974-79.). Аналогічний погляд на роль християнства Леся Українка висловлює в "Замітках з приводу статті "Політика і етика": "Християни... убивали дух так, як ні один цезар не вмів убивати ...".

Критика Лесею Українкою християнства як культури нігілістичного характеру обумовлена для неї пріоритетом антропологічних цінностей, ...вона надає перевагу ролі особистості, людині як індивіду, незалежному від нав'язування йому суспільством способів життєдіяльності.

Тисячолітнє  духовне поневолення України - "зміїний потоп" догматизму візантійського християнства - розвінчав також великий український філософ Григорій Сковорода.  Про стан активності тодішнього (та і нинішнього) суспільства він писав:  "Світ спить - глибоко простягнувшись. А наставники, що пасуть Ізраїля, не тільки не пробуджують його,  але ще погладжують: "Спи не бійся".  Звільнившись від біблійних ілюзій, Сковорода відчув необхідність поділитись  з людьми: горизонтами, які йому відкрились,  царством небесним, яке він знайшов в серці, дусі своєму. Цей вогонь (його духу) був підземним струмом і мотором численних  творів Сковороди. Ця притаєна на дні душі активність святого борця за справу Духа дала йому силу, розгін і завзяття до праці над невтомним пробуджуванням духовного життя на Україні. Він не ходив, а бігав, і перемірював старечими ногами кільканадцять разів вздовж і поперек цілу велику Україну. Тільки активне, аж до болю сильне прагнення  піднести своїх земляків на ті висоти духа, у яких сам він жив, пояснює нам невтомну силу Сковороди, яку він знаходив у собі для своєї мандрівки.

Те саме болюче прагнення стрічаємо в Т.Г.Шевченка  - вицідити з жил народу цукровату кров і налити туди чистої, святої, козацької.

В чому заключається сутність духовного, філософсько-релігійного пролому у світовідчуванні Сковороди? Учень і біограф Сковороди, Ковалинський писав: "Серце його дотепер почитало Бога неначе раб, а відтепер полюбило його немов друг."  Ця коротенька вістка є дуже важлива. Вона вказує на те, що в цьому моменті  завершилась важлива революція, якої виразом є ціла творчість Сковороди.

"Бог - це тиран, вседержатель, а ти - його нікчемний раб, черв, порох, підніжок," - ось основне наставлення  Біблії. "Бог - це ти сам, це божественний первень твого духа. Бог - це божественний Чоловік. Ти є другом Бога, сином Бога, самим Богом," - ось основне наставлення сковородинського світовідчування. Ти є раб Бога! -  Ні! -  Ти є сам Богом !   -  Пропасть ділить ці два світовідчування.

В ХІХ столітті до такого ж висновку прийшов відомий німецький філософ Людвиг Фейербах. "Бог, -на думку Фейербаха,- є відчужена від самої людини і зведена в абсолют людська сутність. Всі якості приписані богу, суть якості самої людини, але відірвані від нього, представлені як самостійні, уособлені в богові". (Краткий философский словарь. Москва, 1954, ст.623).

В своїй останній праці "Сотворення світу" Великий Каменяр - Іван Франко робить висновок: "Усе те, в що досі вірилося як в неоспориму, бо самим Богом об'явлену правду (Біблія авт.), розсипається в порох, й невеличкий гурток оборонців старих поглядів питає себе з нетаєним переляком: - Що дальше нам діяти, й на чім набудуче опиратися, коли Наука розбила безпощадно і безповоротно тверду скалу, на якій опералась досі уся наша дотеперішня віра? Порівняльна релігія доказала, що чимало з того, що ми вважали питомим єдино єврейській релігії, в дійсности находиться в релігійних віруваннях многих народів на всім світі: Наука і археологія засвідчили безмежну давнину людського роду: - "В що ми можемо дальше вірити?" - питають вони залякано, - й отримують з усіх усюдів одну, холодну як сталь відповідь: - Пишіть: "пропало". Пануваннє теольогії й попів скінчилося навіки. І що ж то викликало в релігійних поглядах сучасних людей такий радикальний переворот? Відповідаємо коротко: Наука. Ми не живемо вже в часах Птольомейської теорії, коли то землю уважали осередком світа й представляли собі її як кружок, над яким уноситься небо поверх твердого склепіння, не так дуже й далеко від нас, а під яким міститься підземеллє, домівка померлих, або - як пізніше думали - домівка грішних душ - пекло. Копернікова теорія змінила цілковито наш погляд на вселенну, компромітуючи при тім основну христіянську теологічну систему, яка наперекір усім очевидним вислідам Науки тримаєть вперто перестарілої теорії про вселенну навіть по нинішній день".

Пророк еволюційного розвитку людства, Володимир Вернадський передбачав:

"Зараз спроби замінити політичним чи соціальним гнобленням вільний ріст наукових пошуків приречені на невдачу, тому що коріння їх лежить так глибоко, як лежить коріння релігійних вірувань, вікова боротьба з якими закінчилась перемогою наукової думки. Однією із передумов сучасного перевороту явилось звільнення наукової думки і наукового пошуку, звільнення її в значній степені від   тиску релігійних, філософських і політичних структур.  Але боротьба за можливість, яка відкрилась перед людством нового майбутнього, далеко не закінчилась, і пройде все ж декілька, вірогідно не багато, поколінь, поки воно неминуче як природній стихійний процес яскраво виявиться в ноосфері в дійсності". ("Химическое строение биосферы Земли и ее окружения". Москва, 2001р.)

Прошу пробачення за свої посилання на авторитети, але можливо вони дають відповідь, чому українці покірно віддавали останнє зерно комуністам, коли діти пухли від голоду.

Важливою причиною трагедії голодомору була також відсутність правдивої історії українського народу, без якої народ губить зв'язок минулого з майбутнім, а значить не має майбутнього, за яке треба боротися. Історія народу інтегрована в світову історію не може бути написана без своєї державності, без авторитету своєї держави в світовій спільноті. Історія, традиції, культура, народна мова та творчість - то коріння дерева життя народу, а народна творчість - душа народу.

Що ми зуміли за 11 років? Дуже мало. Українські науковці практично відсутні. Серед істориків, етнографів тільки розпорошені одиниці почувають себе українцями, однак і вони люди з слабкою волею. Вони вирішують питання хліба для сім'ї, і де там, щоб відстояти істину і правду про наших предків.

Щоб не повторився в наш час голодомор, а потім наші діти, які розсіяні по Росіям, Америкам знову не ставили собі складних запитань про причини голоду на багатій українській землі, потрібно створити можливості для широкого доступу  до правдивої історії України, для виховання національної свідомості, самоповаги та патріотизму. 

Олексій Трачук