|
"Ум
великий божий є єдиний з нами,
і тому творимо і говоримо з
богами воєдино"
Велескнига (ВК-1)
* * *
Існує
легенда про те, як древній Рама привів своїх
людей на берег Дніпра і започаткував нову
культуру. Роздумуючи над
цією легендою, мені
здається, що Рама скоріше був не чоловік, а жінка.
Саме її ім'я говорить за це. В
слові РА-МА ми маємо РА -- це сонце, і МА- це мати. Тобто, Рама -- це "Мати
Сонця", жінка, наша з вами прародительниця.
А ми є "Діти Сонця", і
це добре відомо, що колись ми себе так і називали
[1].
Наслідство Рами -- це
наше наслідство. Розглянемо
в чому воно полягає.
Давайте
думкою полетимо до тих часів, коли наша "Мати
Сонця" привела своїх "Дітей
Сонця" на берег Дніпра. Скоріше всього це
трапилось до Великої Катастрофи, яка була
ймовірно 7512 років тому назад (від 2003 року нового стилю)
[2]. "Діти Сонця" мали причину для
переходу. Можливо
відчували приближення Великої Катастрофи, як
багато людей відчувають зараз щось подібне. А можливо прийшли, щоб
почати нове життя, нову культуру, створити новий
Спосіб Життя, який зароджувався в їх свідомості
під впливом космічних сил, які ведуть до
циклічних перероджень усього живого і неживого
на Землі [2].
Достовірно
про це ми ніколи напевно не узнаємо. Проте відомо зараз, і
досить достовірно, що Нова Свідомість зародилася
на терені нашого пра-давнього краю.
Підтверження
цьому ми знаходимо в найдавніших, самих перших
проблисках людських знань, аналіз яких показує,
що вони могли початися тільки у нас. Ці знання,
які відкрилися нашим предкам - землеробам Трипілля, змінили світ, або
краще сказати, змінили
людське стітобачення. Вони
є добре відомі, і кожен українець відчуває прямий
духовний звязок з цими знаннями, коли ми їх
назвемо. Тому що ці
знання існують в сучасних Українських символах і
Українських традиціях і поступово
підтвержуються археологічними, лінгвістичними,
історичними, і інших наукових дослідженнями.
Поговоримо про це.
Направимо
наші думки на ті давні часи, коли свідомість
людини була ще досить дикою, мяйже тваринною, і
раптом змінилася, піднялася
на новий рівень. Що
трапилось? Невже так
швидко людина набула нового світогляду,
глибокого розуміння світу? Не
інакше, як Діти Сонця отримали вищі знання від
Бога шляхом прямого спілкування з Ним, і ці
знання стали найважливішою складовою частиною
Примордіальної Традиції [3].
Нашим
пращурам відкрилося, що світ має чотири сторони,
чотири напрямки. Вони зрозуміли своє положення
на Землі і закони двох-розмірного світу. Діти Сонця навіки
зафіксували це символом перехрещених ліній -
хрестом, тим символом,
який ми називаємо зараз "арійським хрестом".
Пізніше,
до двох розмірного простору Діти Сонця добавили
третій розмір - час, або людське життя, яке вони
розмістили на перехресті тих двох ліній.
Таким чином людина
отримала своє геграфічне положення на Землі, яке
з тих пір є завжди в центрі хреста, завжди на
хресті. Людське життя
(час) було прив'язане до фізичного положення
(хрест) в двохмірній системі координат.
Звичайно, що вони не
мислили сучасними математичними категоріями,
але розуміння суті було таким, яке маємо зараз,
воно фактично не змінилось.
Хрест
став символом початку
життя, яке виходить із двох початків -- жіночого і
чоловічого, які "перехрещуються", щоб дати
нове життя. Тобто життя
виходить із перехрестя хреста, де вертикальна
лінія є чоловічим початком, а горизонтальна --
жіночим. І на тому
перехресті людське життя залишається увесь
даний людині вік.
Хрест
став також символом сонця, без якого життя
неможливе. Хрест став символом
Бога простертого в часі і просторі.
Таким
чином, цим простим символом Хреста, була
закодована сутність Людського Життя, його
найважливіші концепції, -- положення людини в
просторі, коло часу,
зародження життя, сонце --датель життя, і Бог.
Цей символ напевно
зародився в Трипільскій культурі, як видно на
її кераміці, і дійшов до наших Українських вишивок,
писанок, обрядів.
Цей
символ живий до сих пір у нас і у цілому світі,
бо пішов від нас до
інших народів. Хрест став символом спасителя Христа, який
приніс новий рівень людської свідомості, нове
розуміння життя. Про це
пізніше.
Діти Сонця зрозуміли різницю між духовним і
фізичним, -- двома формами існування енергії.
Це було перше розуміння
людської свідомості, як реальності, яку творить
розум. Це розуміння було
увіковічене іншим символом -- жовто-голубим
знаменом. Жовтий колір
був зверху, як небесний, сонячний, духовний, що
дає життя; а голубий був
знизу, як фізичний, земний, як вода, що також дає
життя. Обидва джерела
життя - сонце і вода -- поєднані, обидва початки
життя - духовний і фізичний -- потрібні.
Як хліб не вродить без
сонця і води, так і людина не може існувати без
фізичного тіла і духовної свідомості.
Символіка Сонця і Води
наших пращурів напевно перейшла в символіку Хліба і Вина
після Христа.
Діти
Сонця зрозуміли, що людина повинна робити те, до
чого призвана, до чого має хист, уміння, талан.
Вони означили чотири
категорії людських занять, які відомі, як варни
(3):
1.Розумова або духовна
(брахман).
2.Владова або військова
(кшатрій).
3.Виробнича або
організаційна (війша).
4.Робоча або виконавча
(шудра).
Розуміння
призначення людини привело до розуміння
структур людських спільнот і допомогло створити
спосіб життя, який був найбільш прогресивним,
тобто корисним, для
людей свого часу.
Ми зараз
маємо класову структуру суспільства, яка
замінила варнову. Класова
структура поставила власність, як основний
елемент соціального положення, на відміну від
духовного призначення і здібностей людини. Варнова і класова
структури різняться тим, що перша розподіляє
людей по здатності якісно виконувати свою
суспільну функцію, а друга, по здатності впливати
на процес створення матеріального добробуту
тією силою, яку дає власність.
Тобто маємо перехід від духовного життя
до матеріального, як по цінності, так і по змісту.
Таким
чином, Діти Сонця, наші пращури, започаткували
новий, вищий, набагато складніший спосіб життя.
Новий світогляд показав
шлях до людського щастя, де свідомість і
розуміння світу стали
критеріями успіху. Цих
могутніх світоглядних категорій
людської свідомості
хватило на тисячі літ людського розвитку.
Вони існують і зараз, і не
втратили своєї глибини і значення.
Це був
ПЕРЕХІД від нищого способу
життя до вищого способу життя.
Це було ПЕРЕРОДЖЕННЯ світу.
Нове переродження світу близиться,
і вимагає переосмислення
існуючого Людського Способу Життя.
Новий перехід із
теперішнього до вищого рівня свідомості чекає
Світ. Цей Новий Перехід
ми почали називати "ПЕРЕХІД-ІV" (4).
* * *
Ми
приходимо до розуміння, що час уже прийшов для
Нового Рівня Свідомості. Пошуки цього рівня
почались давно. Чи буде
Україна джерелом-початком наступного
переродження свідомості? І
яке значення це може мати для особистої
життєво-творчої дії кожного із нас?
Як знайти відповіді на
ці питання?
Давайте,
назвемо предмет наших зусиль як "Пошуки Нової
Людської Мудрості". Це
має буди зусилля наше, Українське, національне, а
не загальне. Чому саме
наше, а не якесь “загальносвітове”, буде
обгрунтовано нижче. Зусилля
має бути розумовим, духовним.
Точніше можна сказати, що те, що ми
шукаємо є "Пошуки Української Духовної
Мудрості". Так як
"пошуки мудрості" в сучасній мові називають
словом "філософія",
то
наші пошуки можна також назвати "Українська
Духовна Філософія".
В основі наших пошуків буде лежати вивчення людської свідомості і
її історичних перетворень. Специфічно, вивчення духовної свідомості
Українського народу, його Національного Способу Життя. Для цього нам
треба обгрунтувати, що ми розуміємо під людською свідомістю, як духовною
субстанцією людини.
Ми
віримо, що людська свідомість творить усе на
світі.
Людська
свідомість є продуктом людини-духовної.
Людська свідомість є
тільки у людини. Людська
свідомість є від Бога. Людська свідомість
споріднена з Богом. Бог
діє через реальність свідомості, яка існує в
кожній людині.
Ми
повинні відкинути образи Бога, чи богів, які є
відділені від нас. Тільки
наша особиста Свята Свідомість є царством Божим.
Якщо Бог існує в усьому
навкруги, як Всесвітнє Єство, Він є одночасно
нашою свідомістю, яка є частиною нас і частиною
Бога, і яка здатна змінювати світ.
Христос
розумів це біля 2000 років тому назад, коли сказав:
"Я - в Отці, а Отець - у
Мені" (Ів.14.10). Своїм
вченням і прикладом Свого життя Христос
роз'яснив нам правильне розуміння Бога.
Та нас не завжди учать
тому, чому Він вчив.
Коли
Він сказав: "Я - дорога,
і правда, і життя" (Ів.14.6),то
мав на увазі приклад Свого власного життя, як
відповідь для кожного із нас.
Він опередив нашу здатність зрозуміти те,
що йому було зрозумілим, на тисячоліття.
Той, хто буде здатний
сприйняти Христове розуміння світу, з'єднається
з Духом, стане як Христос, тобто підніметься до
Його рівня свідомісті, до Його розуміння Світу, і
стане сином Божим, стане як Христос.
Він ясно дав нам знати про
те, що Бог є частиною нашої свідомості, коли на
відповідь про те, де є Отець, сказав:
"Його знаєте ви, бо при
вас перебуває, і в вас буде Він" (Ів.14.17).
Воля
Бога і воля людини є єдині в духовній свідомості.
Та як воно може бути
інакше? Якщо все є від
Бога, то людина теж є від Бога.
Якщо Бог є Всесвітній Розум, який
відкривається нам через нашу
свідомість, то свідомість окремої людини
є частиною свідомості Бога.
Людське
особисте розумове життя є по-суті "духовна
свідомість". Свідомість може бути тільки особистою.
Наше єднання з Богом може
бути тільки особистим. Тільки
через нашу особисту свідомість іде звязок до
свідомості Бога. Розуміння
цього шляху було почато
Рамою (її Дітьми Сонця, Трипільцями), продовжено багатьма
духовними вчителями, як то Заратустрою, Будою, і
найкраще, цей шлях показав нам Христос.
Спасіння Світу" є
по-суті досягнення людством вищого щабля
людської свідомості, на якому загарбницькі війни
і нерозумне господарювання на Землі припиняться. Це спасіння можливе тільки
через процес "спасіння" власної свідомості
кожною людиною шляхом єднання з Божественною
Свідомістю, або тим Вищим рівнем свідомості, до
якої ми завжди шукаємо дорогу.
Кожна людина є матеріальним і духовним
витвором невидимого Бога.
Кожна
людина потенціально може досягти рівня
свідомості, якого досяг Христос, який був
попереду нас, який показав нам шлях
"спасіння". Коли
світ прийде до рівня свідомості Христа, тоді
прийде Спасіння, або Мир на Землю, бо прийде Новий
Рівень Свідомості, відомий Христу.
Тому Він сказав: "До Отця
не приходить ніхто, якщо не через Мене" (Ів.14.6).
Тобто тільки тоді, коли
свідомість людини стане, як у Христа, людина
побачить Бога-Отця.
Українська
Духовна Мудрість завжди споріднювала розуміння
Бога з розумінням Власної Свідомості.
Ця концепція завжди була
частиною Українського світогляду, духовного
мислення, як до Християнста, так і пізніше. Увійти
в Царство Небесне можна тільки через власну
свідомість! Це може
стати можливим тільки через безмежну любов до
інших, через знищення зачатків зла в своїй душі,
через повну довіру власного життя - власній
свідомості.
Власна Свідомість не може існувати без
свідомості інших людей, з якими вона відтворює
повноту Божественного Розуму.
Без спілкування і підтримки, без єднання
для спільної дії, людина не здатна пізнати сама
себе. Власний розвиток є
можливим тільки в людських спільнотах, які мають
свої природні структури. Ці
структури проявляються, перш-за-все, різними
"рівнями" людських звязків, які можна
назвати "рівні людських спільнот".
Вони є такі:
1. Людина Сама.
Це рівень спілкування з власною свідомістю.
Єдиний рівень, на якому можливе спілкування з Богом.
2. Сім'я.
3. Рідня - родина - племя.
4. Нація -раса.
5. Людство.
Перераховані
рівні існують для сучасної людини.
Вони не завжди мали місце.
З розвитком людства, все
нові рівні людських спільнот добавлялися, як
щаблини драбини життя. Спочатку
створилися сім'я
і родина-племя.
Коли з'явились структурні
форми культури, появилась нація.
Рівень племені веде початок від Рами.
Це був початок духовної
єдності, розуміння людських спільнот, групового
способу життя, тобто початок людської культури.
Пізніше, сформувалася раса
і нація, -- велика маса людей з однаковим способом
життя. Далі ідуть всі
люди світу - тобто Людство.
Чи є ще
вищий рівень для людських спільнот?
Напевно є.
Ми можемо його умовно назвати зараз
"Всесвіт". Але ми не
досягли ще цього рівня.
Що
є важливим в цій складності людських спільнот?
Найбільш важливим є те, що
для досягнення рівня Вищої Свідомості, яку ми
назвемо "Я є Христос!", людина повинна мати
присутніми усі рівні людських спільнот, тобто
мати сім'ю, родину, націю, і бути признаною, як
така, людстом. Якщо якась
спільність-рівень буде відсутнім, можливості
досягнення Вищої Свідомості зменшуються, або
навіть неможливі зовсім.
Наприклад,
розбита сім'я не може дати людині достатнього
рівня вищої свідомості. Наприклад,
відсутність спілкування з рідними, розуміння
свого звязку з дідами і прадідами, не може дати
людині вищого рівня свідомості.
Наприклад, відсутність належності до
своєї нації, не може принести творчої наснаги,
розвитку свідомості на духовному рівні.
І якщо людство не
признає людину в її складному оточенні існуючих
звязків, як таку, то не
буде поваги такій людині, бо вона стає
поза-межами признаної людяності, як сирота.
Таке положення не
приводить до успіху в житті.
Загальновідомо,
що творчість письменників, поетів, композиторів,
філософів і т.д. завжди черпала натхнення із
національних джерел. Науковці
теж є сформовані нацією в першу чергу.
Нація
піднімає наш власний дух, нашу свідомість, нашу
сім'ю і родину на вищий рівень культури, де ми
отримуємо школу духовних знань.
Для "українця" ці знання
базуються на надбаннях Української культури, на
Українській міфології, національній релігії,
обрядових і інших традиціях, тобто на
Національному Способі Життя, без якого
повноцінне життя, як ми бачимо, неможливе.
Цей рівень спільності --
нація, є найбільш важливим для духовного
розвитку людини. Він є
духовним джерелом, з якого людина п'є все життя, і
без якого Власна Свідомість тьмариться і творчий
дух пропадає.
Правдиве
розуміння своєї належності до національних
початків говорить, що немає вищого розуміння
світу по-іншому, ніж через призму національної
свідомості!
Національна
свідомість є не раптовим, вона є тисячолітнім
надбанням культури, народної мудрості, які є
витворені в Національному Спосібі Життя і
генетично закодовані. Тому
національній свідомості немає ніяких замін, як
їх нема і для власної свідомості.
Коли ми
піднімемося до рівня "Всесвіт", то у нас
можливо буде нова потреба для повноцінного життя
-- належати до рівня "Людство Землі."
Але все одно у нас
залишиться потреба належати до раси, нації, роду,
сім'ї і завжди мати свою Власну Свідомість.
Відсутність
національної-расової належності визиває
відчуженість і веде до духовних хвороб.
Це відомо з прикладів
дітей змішаних рас. Поступово,
коли таких дітей стає багато,
вони знаходять пристанище в новій, заново
створеній расі, як-то мулати, метиси, мексиканці,
так звані "латино", і інші.
Але для цього проходять покоління.
Чи це значить, що змішання
між категоріями лудських спільнот, особливо
націй і рас, є шкідливим і віддаляє людство від
цілі досягнення Вищої Свідомості, а значить
віддаляє час входу людства до нового Вищого
рівня свідомості? І так і
ні.
Людський
розвиток має дві течії, два напрямки.
В одному напрямку маємо
невелику течію "змішування" людей, яка
приносить досить значимі якісні зміни. В іншому
напрямку тече людський розвиток в руслі
"не-змішування", або в руслі “чистої”
нації і раси. Цей потік є
великим і сильним по кількості людей, в цьому
потоці народжується і формується
культуро-творча сила етносу, найбільш сприятливі
умови для розвитку індивідуальної свідомості. Тільки ця течія здатна
привести до Вищої Свідомості.
Невелике
змішування є важливою потребою розвитку, яка
напевно закладена в Божественний План.
Тому що тільки через
"змішування" може бути переданий додатковий
інформаційний "матеріал", який ніяким іншим
шляхом не може передаватися.
Мова йде, звичайно, про генетичну
інформацію. Наприклад,
тільки через "змішування" арійська раса
змогла "бередати" всьому світу свої
“здібності” мислення, своє світло розуму, та
і сама змогла почерпнути додаткові джерела для
розвитку, як то стійкість до деяких хвороб,
виносливість, і т.і.
Ми не
повинні відкидати цінність людського
спілкування, яке веде до невеликого рівня
змішування. В той же час,
ми повинні чітко розуміти, що треба тримати
расове джерело якомога чистішим, інакше
зупиниться поступ і переможе деградація.
* * *
Україна
зараз переживає Відродження своєї справжньої
історії, як своєї Слави, так і свого Занепаду.
Багато українців хочуть
відродити, або обновити, наш Український Спосіб
Життя. Це потрібно для
того, щоб ми мали свій, чітко виражений,
"національний рівень спілкування", про який
говорилося вище, без якого окрема людина не зможе
досягти рівня Вищої Свідомості.
Тільки належність до своєї національної
традиції дає необмежені умови для особистого
творчого розвитку.
Давайте
назвемо людину, яка прагне жити по принципах
Українських Духовних Традицій і Українського
Способу Життя словом "українець"
або "українка".
Ні, це не ті слова, які ми
вже знаємо. Я хочу надати
новий і більш глибокий зміст для цих слів.
Зараз "українцями"
називають себе навіть ті, які не мають і не хочуть
мати нічого спільного з Україною.
Це неправильно. Для того, щоб називати себе
"українцем", треба мати українську духовну
свідомість, яку треба зрозуміти і прийняти
серцем, душею. Треба
побачити себе спадкоємцем Трипілля, Київських
традицій, спадкоємцем скифів,
сарматів, антів, арійських, землеробських
традицій.
Відчути усе це
своїм нутром, своїми генами! Українець
- це також спадкоємець Української мови, яка є
духовним кодом власної свідомості, який (код) має
тисячолітні нитки звязків, яким немає заміни.
Тільки через рідну мову
людина здатна знайти свої духовні джерела,
сутність свою, свого народу, нації, можливість
вищої творчої діяльності і досягти Вищої
Свідомості.
Немає
більш згубного для нації і її людини, як загубити
свої початки, свої духовні джерела, духовний
звязок історичних часів -- це рівноцінно
загубленню душі.
Теперішня
Україна є духовно хвора. Для
її оздоровлення потрібні зусилля її кращих синів
і дочок -- її еліти. Без
Духовного Відродження майбутнє України мертве.
Ніякі економічні, чи
політичні заходи не спасуть країну, без її
попереднього Духовного Відродження.
Це Відродження має
початися в нашій власній свідомості, в
свідомості кожної окремої людини.
Загляньмо
в свою душу. Знайдемо там
добро. Зрозуміймо, що
власне повноцінне життя неможливе без сім'ї,
рідні, і найбільш за все - без власної нації!
Станьмо українцями!
Хай буде так!
* * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * *
Бібліографія:
(1) "Діти сонця. Цівілізації давньої України"
Міжнародний благодійний фонд "Дівич Гора"
Київ, 2001.
(2) "Від яйця райця до ідеї спасителя" Микола
Чмихов, Київ,"Либідь", 2001
(3) Перехід-IV, 2(4)2000, Ігор Каганець "Арійський
стандарт".
(4) Перехід-IV, 2(4)2000, Ігор Каганець "Арійська
метацивілізація".
|
