ОРІЯНСТВО - ORIANITY - Ukrainian Spiritual Wisdom

Георгій Пінчук
gpinchuk@muw.edu	Роздуми про Біблію
	Книги Старого Заповіту 1. Буття 2. Вихід 3. Левит 4. Числа 5. Повторення закону 6. Ісус Навин 7. Суддів 8. Рут 9. Самуїла-1 10. Самуїла-2 11. Царів-1 12. Царів-2 13. Хроніки-1 14. Хроніки-2 15. Ездри 16. Неемії 17. Естер 18. Йова 19. Псалми 20. Приповісті 21. Еклесіяст 22. Пісня над піснями 23. Ісаї 24. Єремії 25. Плач Єремії 26. Єзекіїля 27. Даниїла 28. Осії 29. Йоіла 30. Амоса 31. Овдія 32. Йони 33. Михея 34. Наума 35. Авакума 36. Софонії 37. Огія 38. Захарія 39. Малахії	Книги Нового Заповіту 1. від Матвія 2. від Марка 3. від Луки 4. від Івана 5. Дії 6. до римлян 7. до коринтян- 1 8. до коринтян- 2 9. до галатів 10. до ефесян 11. до филип'ян 12. до колосян 13. до солунян- 1 14. до солунян- 2 15. до Тимофія- 1 16. до Тимофія- 2 17. до Тита 18. до Филимона 19. до євреїв 20. Якова 21. Петра- 1 22. Петра- 2 23. Івана- 1 24. Івана- 2 25. Івана- 3 26. Юди 27. Об'явлення .

Новий Заповіт - 27 (66)

Об'явлення св. Івана Богослова

Оригінальна грецька назва цієї заключної книги Нового Завіту і всієї канонічної Біблії - "Апокалюпсіс Іоанноі," тобто об"явлення, оголошення чогось людині на ім"я Іоан (Іван). За церковною традицією, цю книгу написав Св. Апостол Іван, у дуже старому віці (йому було вже майже 100 років), на острові Патмос, де він був у засланні за проповідь Божого Слова. Об"явлення - єдина книга з усього Нового Завіту, яку можна за жанром повністю віднести до так званої "пророчої" літератури, разом з "пророчими" книгами Старого Завіту. Але є роізні "школи" інтерпретації пророцтв Об"явлення. В той час як одні теологи ("претеристи") вважають, що Св. Іван пророкував про долю ворожої йому Римської імперії (і використовував при цьому алегоричну мову для приховування змісту своїх писань), інші теологи ("футуристи") бачать в Об"явленні пророцтва про долю всього людства, всієї людської історії. Нарешті, є теологи-"символісти," які бачать у пророцтвах Об"явлення символічну картину конфлікту між Добром і Злом.

Зміст книги Об"явлення добре відомий, навіть і багатьом з тих, хто ніколи не читав Біблії, тому я зроблю тільки дуже коротеньке резюме. Іван починає свою книгу свідченням, що Бог дав "об"явлення" чи "розкриття" Свого Сина, Ісуса Христа, і "показав" (грецьке "есеманен," буквально "показав знаками," як у спілкуванні з глухонімим; просигналив, дав знаки, але не "розповів" певним текстом), "що незабаром статися має." Перед Іваном проноситься цілий вихор видінь. Він бачить Христа, який дає Іванові наказ написати під Його диктовку листи до "семи азійських церков" (цікаво, що міста, де знаходилися ці церкви, розташовані біля західного узбережжя Малої Азії біля дороги, яка утворює повне коло, тобто ці церкви можуть символізувати завершення формування ранньої Церкви). У цих листах Христос докоряє церквам за ознаки слабкості у вірі і обіцяє "скоро прийти."

Потім Іван бачить Божий престол, оточений "старцями" ("пресбютероі") і "живими істотами" ("зоа"), які співають хвалу Богові-Вседержителеві ("го теос го пантократор") і "Ягняті" ("арніон естекос," буквально "ягняті ніби як заколеному), тобто Христові. "Ягня" бере з Божої руки якусь таємничу книгу за сімома печатями і розкриває ці печаті одну за другою. Зняття кожної з цих печатей супроводжується неймовірними катаклізмами - війною, пожежами, голодом, мором, землетрусом, паданням зірок і т.д. Паралельно цим катаклізмам відбувається відбір тих Божих "рабів" або "слуг" ("доулоі"), яких призначено зберегти від катаклізмів; ці "сто сорок чотири тисячі" обранців отримують Божу "печатку," і їм дається знати, що вони "викуплені з землі." Інша група "збережених" від "великого горя" - "натовп великий, що його зрахувати не може ніхто, з усякого люду, і племен, і народів, і язиків," що складається з людей, які "вийшли з великого горя" і "випрали одіж свою і відбілили її у крові Ягняти."

Далі Іван описує видіння ангелів, які "сурмлять" у сурми і накликають подальші катаклізми на землю і безбожних людей, змушуючи принаймні частину людства розкаятися в гріхах. Але залишається інша, нерозкаянна частина людства, яка вбиває якихось двох Божих пророків і дає себе "звести" ("планастін") якимось двом загадковим "звіринам" ("теріоі"), які "ведуть війну зі святими." Диявол, якого архангел Михаїл скидає з неба на землю, дає цим "звіринам" велику владу. Від диявола ("змія") тікає загадкова "жінка, зодягнута в сонце," яка ховається від "звірин" у "пустелі" і яка має дитятко, що Йому пророкується в майбутньому "пасти всі народи залізним жезлом" (цей вираз явно запозичений із Псалмів і характеризує очікуваного Божого Помазанця-Месію, Христа). Поступово складається враження поляризації, концентрації сил зла ("змій," "звірини," антихрист, "зведені" люди) по один бік і сил Добра (Бог, Ягня-Дитинка-Месія, архангел, ангели, "жінка," "святі") по другий.

Нарешті, відбувається Божий суд. "Подібний до Людського Сина" (вираз, запозичений з книги Даниїла, що характеризує Божого Помазанця-Месію-Христа) і Його ангели "жнуть" землю серпами, "вичавлюють" земні плоди у "чавилі Божого гніву," перетворюють води на кров, "трясуть" землю і людські поселення, тощо. Під їх ударами гине "велика розпусниця" ("тес порнес тес мегалес") - очевидно, символ людської порочності, розпусти, нечистоти - і "великий Вавилон," очевидно символ всесвітньої імперії ідолянських фальшивих релігій. З"являється Христос, тільки тепер вже не у вигляді заколотого Ягняти, а як вершник на білому коні з мечем, який виходить "з його вуст." Усі сили зла - сатана, фальшиві пророки, хижі армії "Гога й Магога," тощо, терплять остаточну поразку.

Божі обранці після всіх цих періпетій бачать прекрасну картину: "місто нове," "новий Єрусалим," прекрасний, як "невіста Ягняти," спускається до них з неба і стає дійсно ЇХНІМ "містом," їхнім остаточним, вічним притулком. Це "місто нове" є також і місцем перебування самого Бога. Там нема потреби в лампах, тому що Бог, саме Світло, постійно перебуває з людьми. Там нема страждань, "сліз." Туди не увійде нічого "нечистого." Але там є Храм, тобто щось таке, що зв"язане з прославленням Бога Його людьми - мета всього існування віруючої людини. І там є загадкова "чиста ріка води живої, прозора, як кришталь" ("потамон юдатос зоес лампрон крюсталлон"), і "дерево життя" ("ксюлон зоес"), яке "дає кожного місяця плід свій, а листя (його) на зцілення народів." Збуваються всі пророцтва про вічний спочинок, вічне блаженство Божого люду. Бог дійсно, за виразом апостола Павла з 1 Коринфян, стає "у всьому все."

Книга закінчується Христовою обіцянкою "скоро прийти" і закликом для віруючих "не запечатувати пророцтв книги цієї, бо час близький."

email: mykola@mykola.com