ОРІЯНСТВО - ORIANITY - Ukrainian Spiritual Wisdom

Георгій Пінчук
gpinchuk@muw.edu	Роздуми про Біблію
	Книги Старого Заповіту 1. Буття 2. Вихід 3. Левит 4. Числа 5. Повторення закону 6. Ісус Навин 7. Суддів 8. Рут 9. Самуїла-1 10. Самуїла-2 11. Царів-1 12. Царів-2 13. Хроніки-1 14. Хроніки-2 15. Ездри 16. Неемії 17. Естер 18. Йова 19. Псалми 20. Приповісті 21. Еклесіяст 22. Пісня над піснями 23. Ісаї 24. Єремії 25. Плач Єремії 26. Єзекіїля 27. Даниїла 28. Осії 29. Йоіла 30. Амоса 31. Овдія 32. Йони 33. Михея 34. Наума 35. Авакума 36. Софонії 37. Огія 38. Захарія 39. Малахії	Книги Нового Заповіту 1. від Матвія 2. від Марка 3. від Луки 4. від Івана 5. Дії 6. до римлян 7. до коринтян- 1 8. до коринтян- 2 9. до галатів 10. до ефесян 11. до филип'ян 12. до колосян 13. до солунян- 1 14. до солунян- 2 15. до Тимофія- 1 16. до Тимофія- 2 17. до Тита 18. до Филимона 19. до євреїв 20. Якова 21. Петра- 1 22. Петра- 2 23. Івана- 1 24. Івана- 2 25. Івана- 3 26. Юди 27. Об'явлення .

Новий Заповіт - 24 (63)

Друге соборне послання св. апостола Івана

Друге і Третє апостольські послання Св. Івана зовсім коротенькі і не розділені навіть на розділи. Обидва вони присвячені темі стосунків між християнами і невіруючими.

Друге послання апостола Івана відкривається дуже незвичайним вітанням: "Старець - вибраній пані" ("го пресбютерос еклекті кюріа"). Цей рядок викликає багато суперечок між інтерпретаторами: чи мається на увазі буквально якась віруюча жінка, чи (як інтерпретують це римо-католики) вся християнська Церква? Так чи інакше, апостол висловлює радість, що серед дітей цієї "пані" є "такі, що ходять у правді." Повторюючи один з мотивів Першого Іванового послання, лист далі каже, що головною заповіддю християнина є любити інших, а любов полягає насамперед в дотриманні Христового вчення.

Апостол застерігає "пані," що "у світ увійшло багато обманців," які вчать, що Христос не "прийшов був у тілі." Це можуть бути гностики, які в апостольські і ранні післяапостольські часи вчили, що Христос був виключно безтілесним образом Бога, чимось на кшталт колективної галюцінації. Були й інші єресі, і з якою саме тут полемізує апостол Іван, говорити важко. Але суть у тому, що, як пише 2 Послання, "хто пробуває в науці (Христовій), той має і Отця, і Сина." Ті, хто вчать інакше, є "антихристи."

Далі лист містить дуже сильний і, так би мовити, політично-некоректний вираз, тезу, яку нам, сучасним вихованцям "гуманістичного," "толерантного" суспільства сприйняти важкувато. Апостол Іван пише, що християнин цих "антихристів" не повинен приймати в себе вдома і навіть НЕ ПОВИНЕН З НИМИ ВІТАТИСЯ (грецьке "ме ламбанете аутон еіс оікіан кей ХАЙРЕЙН АУТО МЕ ЛЕГЕТЕ," латинське "nolite recipere eum in domum, NEC "AVE" EI DIXERITIS"))!

Звичайно, якби зараз християнин перестав вітатися з усіма не-християнами, це було б просто великим скандалом, його або її моментально звинуватили б у фанатизмі і елементарній нечемності. Але апостол пояснює, що той, хто вітається з невіруючими, "участь бере в (їх) лихих вчинках." Може, не у вітанні і не в тих чи інших правилах світського етикету річ, а в тому, що християни покликані бути твердими у своїй вірі. Надмірна поблажливість до *поглядів* не-християн, надмірна толерантність до не-християнських ідей, теорій, філософій, світоглядів є річ небезпечна і в усякому разі нікому не корисна.

email: mykola@mykola.com