ОРІЯНСТВО - ORIANITY - Ukrainian Spiritual Wisdom

Георгій Пінчук
gpinchuk@muw.edu	Роздуми про Біблію
	Книги Старого Заповіту 1. Буття 2. Вихід 3. Левит 4. Числа 5. Повторення закону 6. Ісус Навин 7. Суддів 8. Рут 9. Самуїла-1 10. Самуїла-2 11. Царів-1 12. Царів-2 13. Хроніки-1 14. Хроніки-2 15. Ездри 16. Неемії 17. Естер 18. Йова 19. Псалми 20. Приповісті 21. Еклесіяст 22. Пісня над піснями 23. Ісаї 24. Єремії 25. Плач Єремії 26. Єзекіїля 27. Даниїла 28. Осії 29. Йоіла 30. Амоса 31. Овдія 32. Йони 33. Михея 34. Наума 35. Авакума 36. Софонії 37. Огія 38. Захарія 39. Малахії	Книги Нового Заповіту 1. від Матвія 2. від Марка 3. від Луки 4. від Івана 5. Дії 6. до римлян 7. до коринтян- 1 8. до коринтян- 2 9. до галатів 10. до ефесян 11. до филип'ян 12. до колосян 13. до солунян- 1 14. до солунян- 2 15. до Тимофія- 1 16. до Тимофія- 2 17. до Тита 18. до Филимона 19. до євреїв 20. Якова 21. Петра- 1 22. Петра- 2 23. Івана- 1 24. Івана- 2 25. Івана- 3 26. Юди 27. Об'явлення .

Новий Заповіт - 14 (53)

Друге послання св. апостола Павла до солунян

За думкою більшості фахівців, цей лист апостола Павла до молодої християнської громади македонського міста Солуня (або Тессалонікі) є НАЙДАВНІШИМ, найпершим документом Нового Завіту. Він був написаний одразу після першої місіонерської подорожі Павла, тобто у 50 або (найпізніше) у 51 р. н.е., у Коринфі. У листі тісно переплітається гомілетика (тобто проповідь морального, достойного способу життя) і християнська теологія, особливо есхатологія (вчення про "останні дні," остаточну кульмінацію і консумацію людської історії).

Павло починає листа з дещо "оборонної" позиції. Очевидно, після його візиту до Малої Азії і створення там місцевих конгрегацій його молоді учні перенесли атаку юдейських "законників," які намагалися оббрехати Павла і його найближчих спільників (зокрема Тимофія і Силуана). З іншого боку, до Павла, очевидно, доходили звістки про тяжку боротьбу новонавернутих солуньських християн із залишками їх старої дохристиянської культури з її ідолянством і бурхливою сенсуальністю. Також до апостола дійшли чутки про те, що деякі з солунян розчаровані відсутністю другого пришестя Христа і думають, що їх вже померлим друзям чи родичам Христос не допоміг і, мабуть, вже не допоможе. Інші солуняни, навпаки, очікували другого пришестя Христа буквально з дня на день і закинули всяку роботу, проводячи всі свої дні у тиняннях вулицями і жебранні.

Захищаючи свою місіонерську діяльність, апостол пише, що він і його помічники не використали під час свого візиту ніякої сили, ніякого примусу, а натомість поводилися з тими, хто слухав їх проповідь, "свято, і праведно, і бездоганно, ... кожного з вас, немов батько дітей своїх власних, просили... щоб ви гідно поводилися перед Богом, що покликав вас у Своє Царство та в славу." Павло ще і ще раз нагадує солунянам про їх обов"язок "берегтися від розпусти, щоб кожен із вас умів тримати начиння своє в святості і честі," і не кривдити нікого, особливо своїх братів-одновірців. Тим, хто припинив працювати, Павло дає чітку і недвозначну вказівку ЗАЙНЯТИСЯ ПРАЦЕЮ, робити щось власними руками і "ні від кого не залежати."

Тим, хто перестав вірити у друге пришестя Христа і/або в його корисність для покійних, Павло каже, що "покійних через Ісуса приведе Бог з Ним." Тут чується зародок теми, яку апостол пізніше розвине у 15-му розділі 1 Коринфян - теми про воскресіння мертвих. Ми, каже апостол, ті з нас, хто "полишиться" (тобто ще не вмре) на час другого пришестя Христа, "не попередимо покійних." Христос вже воскрес. Так само на момент Його другого пришестя воскреснуть встануть з могил ті, хто "умерлі у Христі," тобто віруючі. Потім, пише далі Павло, і ті, хто ще будуть живі, і ті, хто вмер і воскрес, почують "голос архангела" і "звук Божої сурми," що свідчитимуть про повернення Господа. Коли це станеться, пише апостол, всі віруючі, і живі, і воскреслі мертві, разом будуть "схоплені... на хмарах (або "в тумані" - грецьке "ен нефелаіс") на зустріч Господню на повітрі." Деякі інтерпретатори Св. Письма бачать у цьому реченні натяк на те, що безпосередньо перед Другим Пришестям віруючі будуть буквально, фізично "схоплені" і полетять вертикально догори проти законів тяжіння, щоби зузстріти Христа "на хмарах." Але інші дослідники бачать у Павловому описі не буквальну картину "схоплення" (по-англійськи "rapture"), а швидше схвильовану емоційну, поетичну картину прозріння змінених Христом людей, остаточного "розсіяння туману" перед їх очима, зникнення будь-чого, що стоїть між ними і Христом, будь-чого, що заважає людям бачити їх Спасителя і Господа.

В останньому розділі листа Павло попереджає солунян, що фінал історії, той "День Господній," про який так сильно писали старозавітні пророки, прийде дуже несподівано, "як злодій уночі." Тому ніхто з християн не має права ослабити свою віру, занехаяти себе і свою службу Христові, жити розсіяним, сенсуальним, розпусним життям, "напиватися уночі." Ні, пише апостол, ми повинні бути тверезі і завжди у повній готовності з"явитися перед нашим Спасителем "зодягнутими у броню віри й любови, та в шолом надії спасіння." Ми повинні у певному сенсі завжди "жити укупі" з Христом, жити так, як разом з Ним, як перед Його очима. Павло закликає солунян пам"ятати про це і "будувати один одного" у цьому дусі.

Лист завершується характерними для листів Павла закликами мати мир і єдність, "напоумляти непорядних, потішати малодушних, підтримувати слабих, усім довготерпіти... завжди радіти і безперестанку молитися." Павло благає солунян бути вдячними Богові, розважливими, вдумливими, обережними, наполегливими і спокійними, такими, кого "Бог миру... освятить цілком досконало," і чий "непорушений дух, і душу, і тіло" Він збереже "непорочно" на славний момент повернення нашого Спасителя. Цей Спаситель, пише Павло, вас, солунян, "кличе" ("го калон юмас"); знайте ж, що Він ВІРНИЙ ("пістос") - і, як такий "вірний," такий, Хто ніколи не обманює, і не зраджує, і не помиляється, - Він і "вчинить" ("гос кеі поіесеі") те, що Він обіцяв - спасе вас.

email: mykola@mykola.com