ОРІЯНСТВО - ORIANITY - Ukrainian Spiritual Wisdom

Георгій Пінчук
gpinchuk@muw.edu	Роздуми про Біблію
	Книги Старого Заповіту 1. Буття 2. Вихід 3. Левит 4. Числа 5. Повторення закону 6. Ісус Навин 7. Суддів 8. Рут 9. Самуїла-1 10. Самуїла-2 11. Царів-1 12. Царів-2 13. Хроніки-1 14. Хроніки-2 15. Ездри 16. Неемії 17. Естер 18. Йова 19. Псалми 20. Приповісті 21. Еклесіяст 22. Пісня над піснями 23. Ісаї 24. Єремії 25. Плач Єремії 26. Єзекіїля 27. Даниїла 28. Осії 29. Йоіла 30. Амоса 31. Овдія 32. Йони 33. Михея 34. Наума 35. Авакума 36. Софонії 37. Огія 38. Захарія 39. Малахії	Книги Нового Заповіту 1. від Матвія 2. від Марка 3. від Луки 4. від Івана 5. Дії 6. до римлян 7. до коринтян- 1 8. до коринтян- 2 9. до галатів 10. до ефесян 11. до филип'ян 12. до колосян 13. до солунян- 1 14. до солунян- 2 15. до Тимофія- 1 16. до Тимофія- 2 17. до Тита 18. до Филимона 19. до євреїв 20. Якова 21. Петра- 1 22. Петра- 2 23. Івана- 1 24. Івана- 2 25. Івана- 3 26. Юди 27. Об'явлення .

Новий Заповіт - 12 (51)

Послання св. апостола Павла до колосян

Цей лист, на думку більшості дослідників, був написаний апостолом Павлом у римській в"язниці біля 62 р. н.е., хоча деякі фахівці дотримуються гіпотези, що Павло написав його близько 60 р. у Кесарії або в Ефесі. З листа видно, що Павло ніколи не був у місті Колоси, але він мав інформацію з колоської християнської громади від людини на ім"я Епафр або Епафрас.

Загальний тон листа до Колосян значно більш емоційний і тривожно-полемічний, ніж тон листа до Филип"ян і (особливо) ніж тон листа до Ефесян. Павла очевидно непокоїть розповсюдження в християнських громадах Малої Азії - зокрема в громаді колосян - найрізноманітніших перекручень, фальшувань Доброї Звістки про Христа. Це такі єресі, як, наприклад, маніхейство з його акцентом на тілесному аскетизмі (Кол. 2:20-23), або деякі синкретичні відгалуження юдаїзму (вчення єссеїв), що наполягали на поклонінні ангелам (Кол. 2:18). З цих псевдовчень трохи пізніше, наприкінці 1-го ст. н.е., сформувалася найсильніша загроза християнству - гностицизм з його "філософією та марною оманою за преданням людським," з його "нерозважним надиманням своїм тілесним розумом" (Кол. 2:8, 18).

Павло починає свою полемічну відсіч передтечам гностицизму з тези, що віруючі у Христа не потребують суто інтелектуальних, квазіфілософських конструкцій, "фальшивих доводів при суперечці" для обгрунтування своєї віри. Натомість вони просто мають Христа. Христос, пише апостол, є "образ (грецьке "ейкон" - щось видиме, зриме, як картина, ікона, або людський образ) невидимого Бога." На відміну від усього сущого Божого творива, Він не створений, а "народжений перше від усякого творива" ("прототокос пасес ктісеос"). Іншими словами, Він є якимось абсолютно незрозумілим нам, людям, способом "народжений" від Отця, але Він існував ЗАВЖДИ - він не є одним з елементів творива (ктісеос), кожний з яких обов"язково має початок. Христос не має початку. З іншого боку, весь "ктісеос" - "все на небі й на землі, видиме й невидиме" - має за свій початок Його! Він, Христос, є Тим, Хто виконав (і продовжує виконувати) передвічний промисел небесного Отця - все створене "ЧЕРЕЗ Нього"; водночас Він також є, як і Отець, Господарем, Сувереном, Владикою усього створеного, тому що воно створене "ДЛЯ Нього." Нарешті, згідно з абсолютно незрозумілим нашому обмеженому людському інтелектові передвічним Божим планом, у Ньому, у Христі, "тілесно" (тобто зматеріал;ізовано, видимо, доступно людському емпірично-орієнтованому пізнавальному процесу) "перебуває" або "живе" "ВСЯ ПОВНОТА" єдиного Бога ("пан то плерома тес теотетос соматікос"). Іншими словами, Христос - воплощений Бог. Богові було вгодно "зійти з небес" (переступити кордон недоступного нам нематеріального, окремого від нас "небесного" світу) і жити у звичайнісінькій людині, галілейському теслі Йошуа бар Йоссесі. Віруючи в це і слідуючи Божим заповідям, сказаним нам словом цієї Боголюдини, ми тим самим маємо виправдання, спасіння, воскресіння і вічне життя. Ніякі ексцеси тілесного аскетизму, ніякі правила чи кодекси типу "не дотикайся, не їж, не рухай," і ніяка псевдо-філософія нічого до нашого спасіння не додають. Ми - ті, кому Бог надіслав благодать віри у Христа - стаємо для Бога "святими і непорочними" не тому, що ми нашим людським єством якось там супер-удосконалюємося, а тому що Бог є "примиреним" з нами жертовною кров"ю Христа. Все, що Бог справедливо мав нам на осуд за наші переступи, Христос "із середини взяв і прибив на хресті" разом із Собою. Це є, каже Павло, "таємницею, захованою від віків і поколінь, але тепер виявленою Його святим (тобто окремим, вибраним, обраним, електам)."

Далі Павло у головних рисах продовжує тези своїх інших листів, зокрема листів до Римлян, 2 Коринфян, і Ефесян про "умертвіння" в собі гріха віруючим християнином. Ви, Божі обранці, каже Павло, до того, як прийшла до вас віра, були мертві у гріху; зараз ви воскресли з Христом але ви воскресли як нове створіння; тож відкиньте, задавіть доруйнуйте в собі оту "людину стародавню" - ту людину, яка жила під владою, під контролем "земного," "тілесного," "м"ясного": "розпусти, нечисті, пристрасті, лихої пожадливості, зажерливості." Замість того, щоби давати поблажки цій "людині стародавній," викиньте її на смітник, як зотлілий і непотрібний одяг, а замість того одягніться в нову людину - таку, "що оновлюється для пізнання за образом Спасителя її." Хай все ваше життя контролює і спрямовує цей Образ - "щире милосердя, добротливість, покора, лагідність, довготерпіння." Тоді любов і мир Божий переповнять Ваші серця.

На заключення листа Павло, як і в листі до Ефесян, дає кілька спеціальних настанов подружжям, дітям, батькам, слугам і "панам" (власникам рабів, але також і всім, хто використовує працю інших). Як і в листі до Ефесян, він також просить християнську громаду "бути тривалою в молитві" і "поводитися мудро з чужими." Останні рядки листа містять привітання численним знайомим і друзям апостола і прохання "пам"ятати про його пута."

email: mykola@mykola.com