ОРІЯНСТВО - ORIANITY - Ukrainian Spiritual Wisdom

Георгій Пінчук
gpinchuk@muw.edu	Роздуми про Біблію
	Книги Старого Заповіту 1. Буття 2. Вихід 3. Левит 4. Числа 5. Повторення закону 6. Ісус Навин 7. Суддів 8. Рут 9. Самуїла-1 10. Самуїла-2 11. Царів-1 12. Царів-2 13. Хроніки-1 14. Хроніки-2 15. Ездри 16. Неемії 17. Естер 18. Йова 19. Псалми 20. Приповісті 21. Еклесіяст 22. Пісня над піснями 23. Ісаї 24. Єремії 25. Плач Єремії 26. Єзекіїля 27. Даниїла 28. Осії 29. Йоіла 30. Амоса 31. Овдія 32. Йони 33. Михея 34. Наума 35. Авакума 36. Софонії 37. Огія 38. Захарія 39. Малахії	Книги Нового Заповіту 1. від Матвія 2. від Марка 3. від Луки 4. від Івана 5. Дії 6. до римлян 7. до коринтян- 1 8. до коринтян- 2 9. до галатів 10. до ефесян 11. до филип'ян 12. до колосян 13. до солунян- 1 14. до солунян- 2 15. до Тимофія- 1 16. до Тимофія- 2 17. до Тита 18. до Филимона 19. до євреїв 20. Якова 21. Петра- 1 22. Петра- 2 23. Івана- 1 24. Івана- 2 25. Івана- 3 26. Юди 27. Об'явлення .

Старий Заповіт - 39

Книга пророка Малахії. Заключне слово.

Цією книгою з циклу "малих пророків" у канонічній християнській Біблії завершується та її частина, яка традиційно зветься Старим Завітом. (У єврейській Біблії останньою книгою традиційно є Друга книга Хронік.) Книга пророка Малахії досить коротка - чотири розділи, з яких перший і четвертий зовсім маленькі. Ні про особу Малахії, ні про час написання цієї книги текст нічого не говорить.

Біблійні дослідники звертають увагу на деякі особливості книги Малахії. По-перше, її мова і стиль дають підстави вважати, що вона була написана суттєво пізніше, ніж інші частини Старого Завіту - можливо, десь у 4-му чи навіть у 3-му сторіччі нашої ери. Можливо, ця книга є чи не останнім документом Старого Завіту - ще пізніше з тих біблійних книг, що їх протестанти вважають канонічними, могла бути написана хіба що книга Естер.

По-друге, Малахія у своїй книзі говорить частково як пророк, але також і як священик. На відміну від Ісайї, Єремії, Єзекіїля, Даниїла, Осії, Амоса, Авакума і інших біблійних пророків, Малахія робить надзвичайно великий акцент не тільки на внутрішній, духовній, моральній стороні відносин між людьми і їх Богом, але і на суто зовнішній, церемоніальній частині цих відносин. Пророцтво Малахії так само, як і пророцтва інших біблійних "навім," спрямоване проти людського відступництва; але воно у значно більшій мірі, ніж інші "навім," показує відступництво у релігійному ритуалі, церемонії зокрема, жертвоприношень) як ознаку і як символ ширшого, морального відступництва. Так, Бог у пророцтві Малахії картає Своїх заблудлих обранців за те, що ті приносять Йому у жертву сліпих, кульгавих і хворих тварин, і за те, що вони недоплачують їхні десятини. Проте ці досить-таки прозаїчні і навіть дещо, на перший погляд, дріб'язкові претензії раптом змінюються гнівними філіпіками проти подружньої невірності, фрівольних розлучень і одружень з молодшими наложницями.

Завершення книги Малахії містить пророцтво про якогось "ангола," який має прийти до людей для того, щоби "приготувати дорогу" Тому, Хто скоро "нагло прибуде до храму Свого" - нашому Господеві. Цей приготувач дороги для Господа буде пророк Ілля. Як ми скоро довідаємося з книг Нового Завіту, "анголом" (тобто вісником, або провісником) і "пророком" Богоявлення була обрана людина на ім'я Йогоан (Йоан, Іван), яку Явлений у Своєму Слові дійсно порівнював з пророком Іллєю.

***********
Окрім книг Старого Завіту, які ми коротенько розглянули, Православна і Римо-Католицька Церкви традиційно включають у біблійні видання такі книги, як Перша і Друга книги Ездри, книги Товія, Юдифи, Мудрості Соломона, Еклезіастікуса (сина Сираха), Баруха, Сусанни, Трьох Юнаків, Вела і Змія, книгу Молитви Манасії і Першу та Другу книгу Макавеїв. Ці книги називаються "апокрифічними," тобто (у буквальному перекладі цього слова) "схованими," "прихованими" - принаймні на деякий час - від людського ока. У ранніх компіляціях писань Старого Завіту цих книг не було, але вони були включені у відомий грецький переклад староєврейської Біблії, так звану Септуагінту, у 3-му - 2-му сторіччях до н.е., і у латинський переклад Св. Єроніма, так званий "Vulgate." У цьому дуже стислому аналізі книг Св. Письма автор цих рядків не береться писати про ці книги, тим більше що вони не включені в український переклад Св. Письма, яким я користуюся (проф. Івана Огієнка).

Таким чином, ми дійшли до самісінького кінця старозавітньої історії. З книги Буття ми дізналися, що ми створені і що деяких з нас Бог кличе. З книги Виходу ми дізналися, що могутня Господня рука призначає для покликання і особливого призначення цілу людську спільноту. Книга Левит розповіла нам, що Бог хоче, щоби Його обранці грали згідно з Його, а не своїми власними правилами. Числа показали нам, як Бог може гніватися і як Він використовує найменш імовірних з нашої людської точки зору індивідуумів для здійснення Своїх планів. У Повторенні Закону ми почули мотив безкомпромісності як основи освячення Божих обранців. У книгах Ісуса Навина і Суддів ми прочитали історію про спроби Божих обранців утвердитися у призначеному їм Краї. Руф розповіла нам про можливість викуплення нас з нашої людської халепи кимось більшим і сильнішим за нас. Книги Самуїла, Царів і Хронік показали нам виникнення і падіння Держави як одного - і при цьому дуже недосконалого - засобу спасіння Божого народу від халепи. Книги Езри і Неемії розповіли нам дещо про спроби Божих обранців, які перетерпіли велику біду, відновити такий зовнішній символ свого обранства, як Храм. Естер дала нам відчути страх реальності переслідувань і людської жорстокості в історії. Йов показав нам, що людина може бути об'єктом Божого випробовування, яке не є синонімом покарання. Псалми проспівали нам високу і складну пісню про те, як ми, недосконалі і часто затуркані неволею люди, бачимо нашого Бога. Приповісті і Еклезіаст поділилися з нами мудрістю і нагадали нам, що "наша" мудрість насправді походить від нашого Бога. Пісня над Піснями зупинила наше дихання еротикою і, з іншого боку, повторила мотив Еклезіаста про марноту і скороминучість людських пристрастей. Ісайя пророкував нам про прихід до нещасних, поневолених, заблудлих Божих обранців Божого Отрока, Який буде "Князем миру." Єремія передбачив складення між Богом і Його обранцями Нового Завіту, який буде записаний у людських серцях. Єзекіїль говорив про Доброго Пастиря, Який збере "хмарного дня" Своїх овечок з усіх кінців землі. Даниїл побачив "ніби Сина Людського," Який стояв поруч із "Старим Днями" як Бог від Бога і Той, Хто встановить Боже Царство на віки віків. Малі Пророки дали нам почути Божий гнів на ворогів цього Царства і на все те в Його обранцях, що несумісне з цим Царством, і ще раз сказали нам про скорий прихід Господа до Його людей (які цього приходу абсолютно не варті). Що ж буде далі? Біблійна історія продовжиться у книгах Нового Завіту.

email: mykola@mykola.com