ОРІЯНСТВО - ORIANITY - Ukrainian Spiritual Wisdom

Георгій Пінчук
gpinchuk@muw.edu	Роздуми про Біблію
	Книги Старого Заповіту 1. Буття 2. Вихід 3. Левит 4. Числа 5. Повторення закону 6. Ісус Навин 7. Суддів 8. Рут 9. Самуїла-1 10. Самуїла-2 11. Царів-1 12. Царів-2 13. Хроніки-1 14. Хроніки-2 15. Ездри 16. Неемії 17. Естер 18. Йова 19. Псалми 20. Приповісті 21. Еклесіяст 22. Пісня над піснями 23. Ісаї 24. Єремії 25. Плач Єремії 26. Єзекіїля 27. Даниїла 28. Осії 29. Йоіла 30. Амоса 31. Овдія 32. Йони 33. Михея 34. Наума 35. Авакума 36. Софонії 37. Огія 38. Захарія 39. Малахії	Книги Нового Заповіту 1. від Матвія 2. від Марка 3. від Луки 4. від Івана 5. Дії 6. до римлян 7. до коринтян- 1 8. до коринтян- 2 9. до галатів 10. до ефесян 11. до филип'ян 12. до колосян 13. до солунян- 1 14. до солунян- 2 15. до Тимофія- 1 16. до Тимофія- 2 17. до Тита 18. до Филимона 19. до євреїв 20. Якова 21. Петра- 1 22. Петра- 2 23. Івана- 1 24. Івана- 2 25. Івана- 3 26. Юди 27. Об'явлення .

Старий Заповіт - 30

Книга пророка Амоса

Текст цієї невеличкої книги (9 коротеньких розділів) каже нам, що пророк Амос був мешканцем Текої - селища, розташованого в глибині Юдейського царства, на південь від Єрусалиму, на кордоні між так званою Юдейською пустелею (сухою рівниною на захід від Мертвого моря) і гірськими пасовиськами. Він жив і пророкував "за днів Уззії, Юдиного царя, та за днів Єровоама, Йоашового сина, Ізраїлевого царя, за два роки перед землетрусом." Таким чином, Амос був сучасником пророків Ісайї (в Юдейському царстві) і Осії (в Ізраїльському царстві). Очевидно, він був людиною досить простого походження і займався сільським господарством - "був між вівчарями," працював як "пастух та оброблювач диких фіговиць." (Плоди фігового дерева на Близькому сході прийнято було певним чином оброблювати, надрізати або проколювати, після їх збирання з дерев.) Але з тексту книги можна бачити також, що Амос був непогано освіченою людиною, знав історію свого народу і міг давати достойну відповідь високопоставленим єврейським священикам.

Пророцтва Амоса починаються з гнівного засудження сусідніх з євреями народів, але дуже скоро (вже у другому розділі) переходять на його власний народ. Бог, каже пророк, гнівається на Своїх людей за їх зіпсутість, хтивість, нестриманість, зажерливість, ідолянство ("син і його батько вчащають до однієї блудниці... стелять одіж заставлену, щоб півлежати при кожному жертівнику, і п'ють в домі Бога свого вино від покараних"), за їх корумпованість і несправедливість до пригноблених ("за срібло вони продають справедливого, а за чоботи - вбогого, топчуть у земному поросі голову бідних, а дорогу сумирних викривляють"), і за їх пихату зневажливість до власної релігійної традиції ("ви назореїв поїли вином, а пророкам наказували й говорили, 'не пророкуйте!' "). Пророцтво Амоса про майбутнє знищення ідолянських каплищ у Беер-Шеві і Бет-Елі викликає незадоволення бет-ельського священика Амації, але безстрашний Амос продовжує свою місію.

Місцями книга Амоса дуже нагадує книгу Йоіла. Тут теж можна знайти багато метафор, запозичених із сільського господарства: Амос теж бачить у своїх видіннях сарану, знищення врожаю якимось страшним вогнем, і "пересівання" єврейського народу серед інших народів, яке нагадує Амосові пересівання зерна решетом. Є і аналогії з ремісництвом, будівельництвом: пророк бачить у видінні Бога, який тримає у Своїй руці шнура з вагою ("виска"), що служить мірилом прямоти, у переносному сенсі праведності Божого народу - давно втраченої.

Як і книга Йоіла, книга Амоса теж каже про майбутній прихід страшного дня Божого суду і кари. Але є одна суттєва відмінність між книгами Йоіла і Амоса. Пророцтва Амоса викладені у значно інтимнішій, значно більш діалогічній формі. У своїх видіннях Амос напряму спілкується з Богом і дуже по-людськи, сумирно, злякано ПРОСИТЬ Свого Господа НЕ ЧИНИТИ страшної кари - і Бог СКАСОВУЄ Свій власний намір!

Бог каже Своєму пророкові, що дійсно, ніхто не здатен сховатися від Його гніву ("якщо б закопались вони до шеолу, то й звідти рука Моя їх забере, і якщо б піднялися на небо, то й звідти їх скину!"). Але Він хоче не кари, не страти, не смерті, а зміни людського серця. Саме це - зміна, навернення Його заблудлих обранців до Нього - є головною складовою частиною Його божественного плану, Його провидіння. В якісь дні, каже Господь Амосові, Він навіть пошле на землю голод і спрагу - не до їжі і питва, а до Свого власного Слова. І тоді станеться справжній суд. Якісь люди почують Слово і житимуть у гармонії з Богом ("орач із женцем зустрінеться, а топтач винограду із сіячем, і гори закрапають виноградовим соком, а всі взір'я добром потечуть"). Але інші люди - "вродливі дівчата та хлопці, що клянуться гріхом самарійським" (невиправлені ідоляни) - "будуть ходити від моря до моря, з півночі до сходу блукатимуть, щоб знайти слово Господа - та не знайдуть його... будуть мліти від спраги... попадають, і більше не встануть."

Нам, людям, вихованим у сучасній гуманістській традиції ("людина - мірило всіх речей") читати таке може бути дещо моторошно. Невже дійсно Бог ще з такої давньої давнини присудив одних людей до спасіння, а інших - до загибелі? Чи швидше Бог хоче спасіння ВСІХ, але ЗНАЄ заздалегідь, що тільки деякі "почують" Слово і спасуться? Роздуми над цим питанням були і є предметом дуже численних дебатів, суперечок між християнськими теологами. Втім, ясно, що Бог має певний віковічний план щодо Свого творива і через Своїх вірних пророків розкриває цей план нам, людям, настільки, наскільки на це є Його суверенна воля.

email: mykola@mykola.com