ОРІЯНСТВО - ORIANITY - Ukrainian Spiritual Wisdom

Георгій Пінчук
gpinchuk@muw.edu	Роздуми про Біблію
	Книги Старого Заповіту 1. Буття 2. Вихід 3. Левит 4. Числа 5. Повторення закону 6. Ісус Навин 7. Суддів 8. Рут 9. Самуїла-1 10. Самуїла-2 11. Царів-1 12. Царів-2 13. Хроніки-1 14. Хроніки-2 15. Ездри 16. Неемії 17. Естер 18. Йова 19. Псалми 20. Приповісті 21. Еклесіяст 22. Пісня над піснями 23. Ісаї 24. Єремії 25. Плач Єремії 26. Єзекіїля 27. Даниїла 28. Осії 29. Йоіла 30. Амоса 31. Овдія 32. Йони 33. Михея 34. Наума 35. Авакума 36. Софонії 37. Огія 38. Захарія 39. Малахії	Книги Нового Заповіту 1. від Матвія 2. від Марка 3. від Луки 4. від Івана 5. Дії 6. до римлян 7. до коринтян- 1 8. до коринтян- 2 9. до галатів 10. до ефесян 11. до филип'ян 12. до колосян 13. до солунян- 1 14. до солунян- 2 15. до Тимофія- 1 16. до Тимофія- 2 17. до Тита 18. до Филимона 19. до євреїв 20. Якова 21. Петра- 1 22. Петра- 2 23. Івана- 1 24. Івана- 2 25. Івана- 3 26. Юди 27. Об'явлення .

Старий Заповіт - 26

Книга пророка Єзекіїля

Книга Єзекіїля - третя за порядком "пророча" книга Біблії (після книг Ісайі і Єремії). Вона досить довга (48 розділів), але читається легко, на одному диханні, оскільки написана надзвичайно сильним, алегоричним стилем і містить цілу низку досить-таки унікальних графічних, видимих образів. Рядки Єзекіїля надихали багатьох видатних митців з різних культур і епох. Серед цих митців можна згадати нашого великого українського поета Тараса Шевченка ("Радуйся, ниво неполитая...") і майстра постмодерністського американського кінематографу Квентіна Тарантіно. Один з героїв геніального тарантінівського фільму "Макулатура" ("Pulp Fiction"), Джулз - якого так чудово, незабутньо грає Семюел Л. Джексон, - цитує Єзекіїля 25:17, з деякими вкрапленнями Псалмів і також своїх власних додатків.

Текст книги каже, що пророк Єзекіїль почув покликання до своєї місії, коли він "був серед полонених над річкою Кевар... (у) п'ятий рік полону царя Єгоякима." З цього можна зробити висновок, що Єзекіїль був на одне покоління молодшим, ніж пророк Єремія. Тоді як Єремія виріс в Анатоті біля Єрусалиму і почав пророкувати в Єрусалимі безпосередньо перед вавілонською навалою, Єзекіїль народився в Юдеї (можливо в Єрусалимі) незадовго до вавілонської навали і був ще зовсім дитиною взятий до вавілонського полону. Він виріс на чужині і пророкував виключно на чужині. Тому пророцтва Єзекіїля, так само як пророцтва Ісайї та Єремії, сповнені надій на відновлення твердині, осередку, держави, царства Божих обранців; але вони ще в більшій мірі, ніж пророцтва Ісайї та Єремії, концентруються на незвичайних, загадкових для сучасників пророка ФОРМАХ "відновлення" життя Божого народу в Обіцяному Краї.

Вже з найперших рядків книги читача спіткають карколомні фантасмагорії. Єзекіїль бачить якихось дивних істот з чотирма обличчями, загадкові колісниці з колесами, обіддя яких складається з людських очей, а над усіма цими параферналіями - "вигляд подоби Божої слави." Із самісінької середини цієї Своєї "слави" (староєврейське "шекіна," вираз, вжитий також у книгах Виходу і Левит) сам Бог говорить до Єзекіїля, даючи йому завдання бути "вартовим Ізраїлевого дому." Бог наказує Своєму пророкові наочно демонструвати людям те покарання, яке вони отримують з Божої руки за свої переступи. Слухаючи Божі накази, Єзекіїль малює на цеглині осаджений ворогами і знищений Єрусалим, і лежить нерухомо 40 днів на одному боці за провини Юдеї і 390 днів за провини Ізраїлю. Потім, коли до вигнанців-юдеїв доходить звістка, що Навуходоносор остаточно зруйнував Єрусалим і спалив місто і Храм ущент, Єзекіїль демонстративно відмовляється плакати вголос і приймати участь у ритуалах журби, навіть і при тому, що в день, коли прийшла ця сумна звістка, померла його власна дружина. Тим пророк хоче сказати, що страшні Божі кари, які сиплються на Його обранців, є заздалегідь передбаченою частиною Божого провидіння. Так само частиною цього провидіння є відновлення і новий, небачений і нечуваний досі розквіт і тріумф обраної Богом частини людства. Єзекіїль розповідає про це у дуже поетичній частині книги, де створено цікавий інтимно-ліричний образ стосунків Бога з Його коханою дівчиною-блудницею, якій Він пробачає її перелюб.

Далі у книзі вимальовується дуже важливий мотив, один із центральних мотивів усього Св. Письма - мотив особистої, персональної відповідальності людини за те, як вона живе. Очевидно, у роки вигнання серед мешканців розпорошених по Близькому Сходу єврейських колоній почав розповсюджуватися певний фаталізм, думка, що євреїв покарано за гріхи їх батьків, а тому не має особливого значення, як саме живе та чи інша людина - кара все рівно невідворотня. Єзекіїль каже, що це не так, що "та душа, яка грішить - та душа помре." Бог дійсно вимагає розплати за прогріхи цілого народу від цілого народу, і ця корпоративна відповідальність може розтягнутися на багато людських поколінь. Але разом з тим Бог не позбавляє людей і від їх персональної відповідальності.

Паралельно Єзекіїль розкриває для своїх слухачів Божу волю щодо шляху, методу, способу, яким Господь збирається "повернути" і "врятувати" частину (або "рештку") Свого обраного народу від розпорошення і геноциду. Бог через Свого пророка каже, що Він САМ зробить певних людей спасеними через те, що Він "вийме з їх грудей серце кам'яне" і вкладе їм до грудей нове серце - "м'ясне," тобто чутливе до Божої любові, здатне реагувати на Божу волю, шукати слухняності цій волі, таке серце, таку нову людську природу, яка буде дійсно гідною Бога, сумісною з Ним, а не відділеною від Нього прірвою гріха. Ще трохи далі у мареннях Єзекіїля з'являється образ Бога - Доброго Пастиря, який збере Своїх розпорошених "за хмарного та імлистого дня" овечок з усіх кінців і краєчків землі. Цей Пастир відшукає "загиблих," поверне "сполошених," "перев'яже" і "зміцнить" хворих та поранених. А ще трохи далі у тексті книги з'являються рядки, що їх можна майже дослівно прочитати у Новому Завіті - рядки про те, що над усією об'єднаною отарою Божих овечок буде один пастир "Давид," і що з цією отарою буде складено "нового" і "вічного" "заповіта миру."

Наприкінці книги Єзекіїль пророкує проти Божих ворогів - Аммону, Моаву, Тиру, Сидону, Єгипту. Пророцтво проти Тиру особливо страшне і досить-таки дивовижне, таке, що дало деяким дослідникам Св. Письма привід висунунути гіпотезу, що під алегоричним образом царя Тиру мається на увазі сатана. Єзекіїль також згадує якогось загадкового ворога Божих обранців на імя Гог з краю Магога, і каже, що колись із цим страшним і могутнім людським володарем Божі обранці вестимуть криваву і у кінцевому підсумку переможну битву. Пророкові з'являється видіння долини, де лежать мертві, висохлі кістки, але раптом ці кістки оживають, покриваються жилами, м'язами і шкірою, і Єзекіль бачить Царство, де мешкають оживлені, воскреслі з мертвих Божі обранці. Нарешті, під завісу пророк розповідає читачеві про чудесне відновлення всіх головних святинь Божого народу - його міста і його прекрасного Храму, з якого витікатиме "ріка живої води," дорога до вічного життя спасеної частини людства безпосередньо з їх Творцем і Спасителем.

Що це за місто? Де воно буде, в якій землі, в якому краї, і коли? Цього пророк не каже. Ми дізнаємося тільки, що цей новий осередок щастя і праведності буде розташований на якійсь "дуже високій горі" і що він називатиметься "Тут Господь." Знову, як і у книзі Єремії, тут ясно чується алюзія до того моменту в історії стосунків Бога з Його обранцями, коли Бог стане видимим, зримо присутнім, імманентним. Він ПРИЙДЕ, Він буде "тут," "посеред нас." Як саме це станеться, ми дізнаємося, коли читатимемо Св. Письмо далі.

email: mykola@mykola.com