| і |
і |
|
Старий Заповіт - 25
|
Оригінальна староєврейська назва цієї
коротенької поетичної біблійної книги
- "Еха," що дослівно означає просто
"як." Очевидно, її стали так
називати тому, що вона починається
сумним реченням-вигуком: "Як самітно
сидить колись велелюдне те місто, немов
удова воно стало!" У християнській
Біблії ця книга зветься "Плач."
Традиція називати цю книгу саме такою
назвою походить від грецького
перекладу Старого Завіту під назвою
Септуагінта, де цю книгу названо по-грецьки
"Треноі," тобто сумні співи, що їх
виконували на похоронах друзів чи
родичів. У сучасних англійських
перекладах Св. Письма ця книга
називається "Lamentations," тобто
оплакування, плач. Очевидно, англомовні
перекладачі знаходилися під впливом Св.
Єроніма, який у своєму знаменитому
латинському перекладі Біблії,
"Vulgate," назвав цю книгу
"Lamentationes." В українському
перекладі проф. Огієнка ця книга
зветься "Плач Єремії."
Як майже завжди у випадку тієї чи іншої
книги Старого Завіту, ми достеменно не
знаємо, хто її написав і коли вона була
написана. За традицією, автором цієї
книги був пророк Єремія, але більшість
дослідників Св. Письма на підставі
особливостей її мови, стилю і філософії
вважають, що Єремія не мав до неї
ніякого відношення. Ім'я Єремії у книзі
не згадується, і в ній зовсім нема
елементів пророцтва-"нава,"
притаманого книзі Єремії. У
християнській Біблії за традицією вона
поміщена одразу після книги пророка
Єремії, але у юдейській Біблії вона з'являється
між книгами Руфі і Еклезіаста.
Жанр книги плачу не пророчий, а
поетичний. Вона складається з п'яти
розділів, кожний з яких є невеличкою
закінченою поемою. Перші чотири з цих
розділів написані у формі акростиху,
тобто поезії, де кожна строфа-станца
починається з чергової літери алфавіту.
Розділ 1, 2 і 4 мають по 22 станци,
відповідно 22 літерам староєврейського
алфавіту, а розділ 3 - 66 станц, тобто три
рази по 22. Цікаво, що за цим принципом (акростих)
побудовані деякі Псалми. Очевидно,
акростих був дуже популярною формою
староєврейської і взагалі старовинної
східної поезії.
Книга Плачу дійсно "плаче" від
першого до останнього рядка, але цей
плач дуже відрізняється від траурних
мотивів, скажімо, книги Еклезіаста. Він
не медитативний, а "катарсичний,"
такий, що дає наприкінці розраду,
полегшення для душі. Текст книги описує
жахливі нещастя, що впали на голови
Божих обранців за їх гріхи: Єрусалим
зруйновано і спалено, люди бачили
вбивства, гвалтування, грабіж,
поневолення, розпорошення по чужих
землях, голод, безумство, смерть. Але
фінал книги тим не менш сповнений надії,
що Бог якимось чином через Свою
безмежну доброту і любов до Своїх
обранців поверне все так, "як давніше
було." Чи це здійсниться? Про це ми
дізнаємося далі.
|
|
|
|
і |