ОРІЯНСТВО - ORIANITY - Ukrainian Spiritual Wisdom

Георгій Пінчук
gpinchuk@muw.edu	Роздуми про Біблію
	Книги Старого Заповіту 1. Буття 2. Вихід 3. Левит 4. Числа 5. Повторення закону 6. Ісус Навин 7. Суддів 8. Рут 9. Самуїла-1 10. Самуїла-2 11. Царів-1 12. Царів-2 13. Хроніки-1 14. Хроніки-2 15. Ездри 16. Неемії 17. Естер 18. Йова 19. Псалми 20. Приповісті 21. Еклесіяст 22. Пісня над піснями 23. Ісаї 24. Єремії 25. Плач Єремії 26. Єзекіїля 27. Даниїла 28. Осії 29. Йоіла 30. Амоса 31. Овдія 32. Йони 33. Михея 34. Наума 35. Авакума 36. Софонії 37. Огія 38. Захарія 39. Малахії	Книги Нового Заповіту 1. від Матвія 2. від Марка 3. від Луки 4. від Івана 5. Дії 6. до римлян 7. до коринтян- 1 8. до коринтян- 2 9. до галатів 10. до ефесян 11. до филип'ян 12. до колосян 13. до солунян- 1 14. до солунян- 2 15. до Тимофія- 1 16. до Тимофія- 2 17. до Тита 18. до Филимона 19. до євреїв 20. Якова 21. Петра- 1 22. Петра- 2 23. Івана- 1 24. Івана- 2 25. Івана- 3 26. Юди 27. Об'явлення .

Старий Заповіт - 17

Книга Естер

Це остання з низки так званих історичних книг Старого Завіту, і, мабуть, хронологічно найпізніша з усіх канонічних книг СЗ. Більшість фахівців згоджується, що вона була написана невідомим автором чи групою авторів у самісінькому кінці 5-го сторіччя до н.е. (можливо, десь біля 400 р. до н.е.). Тільки апокрифічні книги Старого Завіту (Єздра, Юдиф, 1 і 2 Макавеїв і ін.) були написані пізніше. Книга Естер (у російських перекладах традиційно Есфірь) була також останньою з усіх книг староєврейського Св. Письма, включеною, після довгих дебатів, у юдейський канон у другій половині 1-го ст. н.е. Її включення до християнського канону також сталося після численних і непростих дебатів. Дійсно, за стилем ця книга значно більше нагадує якусь із казок Тисячі і Однієї Ночі, ніж частину Св. Письма. В ній відсутнє навіть слово "Бог," і жодного разу не згадується ізраїльське царство, місто Єрусалим, Храм, Божий Завіт з Божим обраним народом, тощо. Ніхто з персонажів книги Естер жодного разу не молиться. Єдине, що хоч віддалено нагадує нам, що ця книга належить все-таки до релігійної літератури, є те, що деякі герої цієї книги постять. За всіма іншими критеріями це суто світський літературний твір...

Героїня цієї книги - дівчина-єврейка з юдейських вигнанців, що потрапили до Персії, сирота на ім'я Гадаса (тобто "мирт"), також відома під своїм персидським іменем Естер або Іштар ("зірка"). Її виховує її двоюрідний брат Мордехай, який займає посаду якогось не особливо високопоставленого царедворця у фортеці Сузи, де знаходиться двір персидського царя Ахашвероша (тобто сина царя Дарія, більше відомого під його елінізованим іменем Ксеркс; деякі переклади Біблії іменують його Артаксеркс). Естер відзначається неабиякою красою. Коли Ксеркс свариться зі своєю дружиною Вашті і проганяє її, царські радники, щоби знайти заміну для вигнаної екс-цариці, оголошують своєрідний "конкурс краси." Естер перемагає усіх своїх численних конкуренток, стає "Місс Персією" і дружиною володаря. Але вона, за суворим наказом Мордехая, не каже нікому, звідки вона, якого вона роду-племені. Цар, очевидно, дуже задоволений своєю новою дружиною, але дехто з його придворних плете проти нього якийсь заколот. Мордехаєві вдається підслухати розмову двох царедворців, де вони обговорюють деталі заколоту. Він негайно оприлюднює цю інформацію. Заколотників страчують, а Мордехаєві виноситься подяка.

Між тим, Мордехай находить собі ворога в особі дуже наближеної до царя особи, "агагіта" (тобто, можливо, нащадка царя амалекітів Агага) на ім'я Гаман. Цього сатрапа бісить, що Мордехай ніколи не стає на коліна, коли вітає його, або навіть і самого царя. Гаман знає, що Мордехай - єврей, і замислює план знищення Мордехая і всіх його одноплеменників. Він іде до Ксеркса і намовляє його видати наказ про знищення всіх євреїв, які не поважають традиції Персії. Усі сатрапії готуються до колосального погрому, але тут Ксеркс згадує про те, що Мордехай фактично врятував його життя. Естер під час бенкету викриває підлі наміри Гамана, і того вішають на стовпі, що його Гаман вже був приготував для Мордехая. Замість погрому євреїв, відбувається досить-таки страшна, кривава розправа євреїв з тими, хто нібито замишляв проти них зле. У цій різанині гине сімдесят п'ть тисяч душ. Євреї тріумфують і встановлюють на честь свого тріумфу свято Пурим (від староєврейського слова "пур" - жеребок, символ несподіваних крутих поворотів долі).

Це, власне, і є весь зміст книги Естер. Євреї, звичайно, бачать в ній прообраз майбутніх Голокостів і ідею, що юдофоби завжди будуть переможені, посоромлені, і загинуть через те зло, яке вони несуть світові. Звичайно, будь-яка ксенофобія і її геноцидальні наслідки - зло, яке Бог ненавидить. Але, на мою думку, у книзі Естер, так само як у двох попередніх книгах Старого Завіту - Езри і Неемії - є ще одна річ. Не можна не помітити, що книги Езри, Неемії і Естер описують вже не стільки духовних, релігійних Божих обранців, які намагаються відвоювати собі в інших (різних) народів шмат території і зберігати там свою віру і свій Завіт з Богом, скільки саме єврейський етнос, євреїв, які живуть посеред ІМПЕРІЇ монолітно з'єднаних у своїй ворожості проти них народів. Також, у цих книгах чітко вимальовується ідея світських і духовних єврейських можновладців (Езра - священик-левит, Неемія - фактично губернатор або віце-король, Мордехай - улюбленець імператора, Естер - цариця), які використовують своє положення фаворитів у принципі ворожої євреям імперії не-євреїв. Складається враження, що нащадкам Ізраїлю вже не потрібне їх окреме, незалежне від інших народів Царство. Чи це дійсно так, ми побачимо далі.

email: mykola@mykola.com