ОРІЯНСТВО - ORIANITY - Ukrainian Spiritual Wisdom

Георгій Пінчук
gpinchuk@muw.edu	Роздуми про Біблію
	Книги Старого Заповіту 1. Буття 2. Вихід 3. Левит 4. Числа 5. Повторення закону 6. Ісус Навин 7. Суддів 8. Рут 9. Самуїла-1 10. Самуїла-2 11. Царів-1 12. Царів-2 13. Хроніки-1 14. Хроніки-2 15. Ездри 16. Неемії 17. Естер 18. Йова 19. Псалми 20. Приповісті 21. Еклесіяст 22. Пісня над піснями 23. Ісаї 24. Єремії 25. Плач Єремії 26. Єзекіїля 27. Даниїла 28. Осії 29. Йоіла 30. Амоса 31. Овдія 32. Йони 33. Михея 34. Наума 35. Авакума 36. Софонії 37. Огія 38. Захарія 39. Малахії	Книги Нового Заповіту 1. від Матвія 2. від Марка 3. від Луки 4. від Івана 5. Дії 6. до римлян 7. до коринтян- 1 8. до коринтян- 2 9. до галатів 10. до ефесян 11. до филип'ян 12. до колосян 13. до солунян- 1 14. до солунян- 2 15. до Тимофія- 1 16. до Тимофія- 2 17. до Тита 18. до Филимона 19. до євреїв 20. Якова 21. Петра- 1 22. Петра- 2 23. Івана- 1 24. Івана- 2 25. Івана- 3 26. Юди 27. Об'явлення .

Старий Заповіт - 14

Друга книга хроніки

Ця книга є продовженням Першої книги Хронік, але вона дещо менш генеалогічна, ніж 1 Хронік, і містить більше наративного (оповідального) матеріалу. Оповідь 2 Хронік у дуже великій мірі повторює, часто навіть дослівно, оповіді 1 і 2 книги Царів. Проте є деяка різниця, особливо у середній частині книги: тоді як 1 і 2 Царів концентруються більше на подіях у Північному царстві і у дещо меншій мірі на подіях у Південному, 2 Хронік дає значно більше деталей щодо історії саме Південного (Юдейського) царства. Також у цілому 2 Хронік дещо більш позитивна, ніж книги Царів (особливо ніж 2 Царів), і містить складніший, більш людяний, більш прощаючий образ таких діячів того часу, як царі Авія, Аза, Йосафат, Йорам, Ахазія, Йоаш, Амація, Узія, Йотам і Єзекія. Навіть для таких відвертих мерзотників, як цар Манасія, у 2 Хронік знаходиться тепле слово: текст книги каже, що коли ассірійці взяли його у полон і він на власній шкірі (буквально) відчув їх жорстокість, він розкаявся. За це Бог винагородив Манасію - він якимось чином вирвався з полону, повернувся до Єрусалиму, і там повикидав за межі міста усі зображення поганських божків.

2 Хронік також продовжує почату у попередніх частинах Старого Завіту тему пророка, "Божої людини," яка є обізнаною у Божому Законі і напряму, просто в очі, каже людям, у тому числі й можновладцям, усю правду щодо Божої волі на ті чи інші події. Тоді як у книгах Самуїла і Царів образи пророків (зокрема Іллі, Єлісея, і інших) дуже казкові, фантастичні, у 2 Хронік ці образи дещо більш реалістичні, приземлені. Наприклад, пророк Ілля на початку 2 Царів злітає у небо на вогняній колісниці (що деякі люди інтерпретують як його вознесіння просто до Бога), але у 2 Хронік (21-й розділ) Ілля цілком "земним" чином пише гнівного пророчого листа заблудлому в ідолянстві цареві Йорамові. Друга книга Хронік також уперше згадує ім'я нового пророка, Єремії, про якого говориться, що він написав пісню плачу за загиблим у сутичці з єгиптянами царем Йосією, і що цю пісню "аж до цього дня" співають як жалібну чоловічі та жіночі голоси.

Оскільки книги Хронік згадують дуже багато історичних осіб, про яких достеменно відомо, у який час вони жили, ми можемо на підставі тексту цих книг досить-таки точно встановити дати біблійних подій. Наприклад, ми точно знаємо, що Давид став царем тоді ще не розділеного ізраїльського царства у 1004 році до н.е., Соломон - у 971 році до н.е., що царство розкололося на два у 931 році до н.е., що північне (ізраїльське) царство було знищене ассірійцями у 723-721 рр. до н.е., що південне (ізраїльське) царство було окуповане вавілонянами у 597 р. до н.е., що Єрусалим був розграбований і вщент зруйнований армією Навуходоносора у 586 р. до н.е., і т.д. Друга книга Хронік також уперше згадує персидського царя Кира, який у середині 6-го ст. до н.е. розгромив імперію вавілонян і у 539 р. до н.е. дозволив єврейським вигнанцям повернутися до Єрусалиму. Але, окрім цього суто історичного значення, книги Хронік мають також і більш релігійно-філософський зміст. Вони ще і ще раз повторюють, що всі так звані добрі діла і величні звершення людини є насправді роботою Бога над його передвічним планом творення світу і спасіння Своїх обранців. Коли людина думає інакше, коли її душа стає черствою до Бога, коли її серце наповнюється пихою і вона творить собі кумирів, так звані "історичні обставини" (а насправді могутня Божа рука) розбиває усі ці могутні людські звершення на дрібні тріски. І більше того - книги Хронік кажуть вустами своїх найпривабливіших, найпозитивніших, найбільш героїчно-діяльних героїв, що НЕМА ЖОДНОЇ людини, яка була б відданою своєму Богові, Творцеві і Спасителеві, усією своєю душею, усім своїм розумом і усім своїм серцем (див., наприклад, 2 Хронік 6:36). Всі люди грішні, і тому всі люди відокремлені від Бога і цілком заслуговують на Його справедливий гнів. Чи означає це, що всі люди без виключення фактично відчують на собі усю повноту, увесь жах цього палаючого Божого гніву - ми побачимо далі.

email: mykola@mykola.com