Форум

Архів

О.Бердник

М.Пономаренко

І.Каганець

Г.Пінчук

В.Іваненко

Є.Чорний

Л.Рубан

Н.Кобза

Р.Клин

ДоДатки

ОРІЯНСТВО

Українська Духовна Мудрість

Стаття  2

Методологічною основою для знаходження духовних орієнтирів є Слово. Саме Слово, як природне Я-Вище, несе в собі і забезпечує собою відповідний метод "розкриття" свідомості. Осмислення сучасних соціальних процесів, знаходження історично правильних управлінських рішень та практичне досягнення їх втілення в соціально-політичну практику не можливо, якщо не буде вирішене питання зміни свідомості. В найбільше загальному вигляді це означає розкрити для свідомого сприйняття третій вимір, вийти із стану площинного (заземленого) розуміння і сприйняття життя. Тобто не просто говорити про віру в Біг, а реально усвідомлювати своє Воз-з`єднання з Вишньою Силою і саме відповідно за такою логікою мислення усвідомлювати історичні процеси та впроваджувати певний Спосіб Життя-Буття.

Говорячи про розкриття свідомості, так чи інакше ведеться мова про понятійний апарат. Практично для сучасних людей це означає переосмислення звичних понять через відновлення історично первісних понять і слів. Власне кажучи, процес зміни свідомості найкраще і найшвидше здійснюється саме в такий спосіб. Більше того, саме в сучасний історичний період гостро стоїть питання зміни свідомості через переосмислення понять, тобто усвідомлення на новому рівні смислів відомих слів.

Фактично, це не є нові смисли. Вони такими повстають для сучасної свідомості. Насправді, це є процес розгортання (розкриття) того історично утвореного інформаційного згустку, яким являються сучасні слова як поняття. Оскільки Слово є організатором мислення, то "розкриваючи" Слово, ми цим самим здійснюємо "розкриття" самої організованості нашого мислення, що нині звично розуміємо під словом-поняттям свідомість.

Відомі різні, напрацьовані в ході історії, методи зміни свідомості, за сучасною термінологією, так звані школи. Метод переосмислення звичних понять також відомий і в певній мірі застосовується в різних практиках. Але можливість його застосування в усій повноті пов`язана із тим, що нині розуміємо як народну мовну традицію. Тобто національну мову. В цьому розумінні, нас цікавить можливість нашої національної мови, яка серед існуючих сучасних живих мов є не просто особливою.

Жодна із сучасних мов, в цьому розумінні, не може бути порівняна із мовою нашого народу, саме в силу того, який історично наповнений зміст несе в собі наше рідне Слово. В більшості люди навіть не замислюються над існуванням понятійної неточності. Разом з тим сучасна наука дозволяє осягнути важливість для пізнання саме знання смислів тих понять, якими оперують при осмисленні якогось явища. Хибне знання смислів призводить, як результат, до схиблених рішень як в науці, так і в соціальній практиці. Тобто, з точки зору методології пізнання, надзвичайне значення має те, що ми розуміємо, коли використовуємо те чи інше слово-поняття. Для формування нашого узагальненого розуміння певної задачі. І виходячи з цього розуміння – прийняття рішення про певну дію.

 Саме з цього досвіду визріла необхідність переосмислення сучасних смислів слів, першозначимих понять. Те, що в загальному вигляді достатньо часто озвучується як проблема світоглядної кризи, своє вирішення має саме через такий метод: розкриття звичних понять-слів в їх історичному понятійному наповненні. Метод цей має свої способи, застосування яких обумовлено самим процесом розвитку мовлення. З них нас цікавить тільки той спосіб, який виявляється оптимальним для нашого рідного Слова.

Виняткове значення сучасної вкраїнської мови проявлено не в її "калинової співучості, милозвучності". Це аргументи минулого тисячоліття. А, точніше, вже – минулої епохи. Духовна сила нашої мови зв`язана з тим, що вона зберегла в собі найточнішу понятійну сутність слів Орійського коріння. Тому можна говорити, що саме ця мова є рідна Бігу.

 Проявлення такого значення будуть підсилюватись для будь-якої особистості при її прагненні здійснити світоглядний духовний прорив власної обмеженості. Цей процес обумовлено історичним розвитком і має свої відомі пророчі визначення. Пророчий час настав. Для кожного Воз-дано і кожному Воз-дається в силу його спроможності сприйняти Силу Духу. Опираючись на живу історичну пам`ять саме вкраїнського народу, для якого поняття Воз утримує зв`язок із Сіма зірками, ми маємо можливість в оновленому розумінні усвідомити поняття Воз-Дух, як давнє сакральне поняття Орійського коріння. В оновленому осмислені відчути, в чому криється прадавнє розуміння наших предків, яке живе для людей іншої мовної традиції у звичних фразах, на кшталт: „мы не можем жить без этого, как без воздуха". Сучасна цивілізація потребує оновленого усвідомлення, в чому причина і значення того, що за відсутністю Воза Духа життя стає не можливим.

Методологічний спосіб, який на основі саме вкраїнської мови має силу прямого проявлення, може бути осмислений завдяки сучасних наукових уявлень гносеологічного характеру. В загальному вигляді цей аспект має таке теоретичне обґрунтування. Опираючись на відомі закони діалектики, сформульовані Гегелем, логіку становлення і розвитку Слова, як історичного Я-Вища, треба розуміти наступним чином.

Коли біологічні зміни призвели до формування із людиноподібних мавп нового виду приматів Homo sapiens – перший етап існування характеризувався відсутністю мови. В своїх можливостях подавати команди-гуки на цьому етапі люди майже нічим не відрізнялись від мавп. Це був період так званої „безмовної людини". Тобто то була спільність людей, які ще не володіли Словом, але перейняли і використовували певний набір звукових команд. Коли кількість таких гуків-команд збільшилась до відомого рівня, відбувся перший прорив свідомості, власне кажучи пробудження свідомості. Саме згідно діалектичного закону про те, що кількість переходить в нову якість, на певному етапі відбулась організація мислення через одну із особин цього суспільства, яка перша пережила осмислення, що певний звук зв`язаний з певним образом.

Це була та Аватар особистість, яку людство утримує в своїй пам`яті під розумінням першолюдини. Справедливість такого розуміння обумовлена тим, що людина яка не має свідомості не є, власне кажучи, людиною, а є людиноподібним створінням. Поняття свідомості невід`ємне від поняття Слово. Поки не існувало Слова, а були лише гуки-команди, мозок не утримував в собі певної організованості. І тільки з переходом з рівня гуків на якісно новий рівень – Слово, відбулись зміни у мозку. Це було перше відкриття людського розуму, це було пробудження Розуму. Цю Аватар особистість різні народи згадують під різними варіантами імені Атман, Асман, Гануман. В нашій народній пам`яті подібне поняття-визначення залишилось у вжитку практично в первісному варіанті – Отаман. Відновлення цього слова як вислову Ото-Ману дозволяє відновити розуміння тих слів, які наводять як варіанти імені: АтМан, АсМан, ГануМан. В цьому розумінні можна говорити, що все це є пам`ять про того, кого іменували Ману. І для порівняння на понятійному рівні співставити слова Аватар і Автор, коли ми говоримо про ту першу особистість, через яку відбулось таке відкриття - народження Слова. Таке співставлення, на нашу думку, дозволяє Явно осягнути, що фактично це є єдине слово-поняття, яке історично пройшло своєрідну "шліфовку" через народи східної і західної культур.

Зрозуміло, що перше слово було видобуте Аватаром-Автором із тих мавпоподібних гуків, якими звично вже користувались в той період люди. При цьому хочеться звернути увагу на такий момент. Треба розуміти різницю між первісними гуками, які природно починають звучати і тим, що ми визначаємо як первісний звук-слово. При всій гіпотетичності наших міркувань з цього питання, цей аспект має підстави для свого врахування.

 За принципами аналогії, відповідно здійснювалось осмислення інших гуків вже як слів-звуків. І одночасно додавання до Слова певних відомих гуків, в результаті чого оформлювалось нове поняття, встановлювалась нова понятійна словоформа. При цьому знов збільшувалась кількість таких звуків, які вже мали значення слів. Звуки, які набували значення певних понять, набували статусу Слова. Це і було формування перших слів. В ході цього розвитку мислення відбувався розвиток і мовлення не тільки в силу формування нових слів-звуків, але і через додавання одного (нового) слова до іншого ( вже відомого), тобто формування первісних висловів, які мали свій смисл.

Саме в силу цих причин можна говорити, що перші звуки-слова використовувались найчастіше. Це дозволяє припустити, що сучасні звуки-букви, які мають найбільшу частоту вживання в людській мові – є саме тими первісними звуками-Словами. Тобто частота вживання того чи іншого звуку в сучасному мовленні, є виявлення цього факту. Застосування такого статистичного методу краще робити на основі усереднення даних певних груп сучасних мов. І через цю закономірність можна і треба говорити про відновлення понятійного розуміння основних першоСлів.

При цьому важливо зазначити те, що в процесі формування слів відбувалось як єдино можливий природний процес, який зараз можна осмислювати як виЯвлення тої закономірності, яка відповідає сучасним уЯвленням щодо другого, ключового, закону діалектики: існування і взаємне проникнення діалектичних протилежностей. Як природна закономірність при формуванні слів це відбувалось через механізм упорядкування слів при їх застосуванні. Тобто, скажімо, маючи в своєму мовному обігу вже декілька слів-звуків, для того, щоб передати такий або інший зміст, люди використовували єдино можливий спосіб: змінювали порядок проголошення цих слів-звуків.

Такий спосіб за природною логікою використовувався в розвитку мовлення і з цього має значення природної властивості взагалі мови, як яВища. Додавання (тобто - перехід кількості в якість) і зміна порядку ( тобто - єдність і взаємне проникнення двох протилежностей). Це є невід`ємна природна властивість Слова. Ця властивість зберігається і для сучасних Слів, її використовує і сучасне людство, оскільки це є загальні властивості Слова як природного яВища. Відповідність цих властивостей Слова із філософськими основами, що мають вигляд загальних природних законів розвитку, які нам відомі як закони діалектики, є теоретичним підґрунтям справедливості такого методологічного підходу щодо розкриття і осмислення сучасних слів. Таке розуміння методологічних основ явлення і становлення розумної мови, історичного розвитку мов до сучасного рівня дозволяє говорити о принциповій можливості відновлення понятійних основ. Тобто ключових понять. А через них, відповідно прояснення правомірності застосування тих чи інших сучасних слів з точки зору Істинного знання ЯВища .

Все це дозволяє зробити деякі висновки.

1. Наявність найменшої кількості звуків у сучасних слово-поняттях є ознака їх наближеності до первісних слів.

2. Серед подібних слів наявність слова з найменшою кількістю звуків означає його природну первісність, основу, в порівнянні з якою інші слова можуть бути вже тільки похідними.

3. Сучасні слова-поняття, які утримують в собі такі основні поняття-слова в обопільному варіанті, утримують в собі і їх поняття як інформаційний згусток історичної пам`яті.

Коли, не так далекі від нас історично, люди із слів „машина" і „будівництво" з легкістю витворили, в силу необхідності визначити певні явища свого життя, слова „машинобудівництво" та „будмашпром" – вони діяли за тією ж логікою мислення. Логікою мислення, формування якої було передбачено самою практикою виникнення і розвитку мови від самих первісних слів.

При цьому закономірність переходу кількості в якісно новий вид мало місце і в тому, що з розвитком мовлення, прискорення здатності промовляти і часто застосовувати один і той же вислів, призводило до з`єднання у вигляді нового слова того, що певний час сприймалось як вислів. Таке об`єднання в подальшому викликало „випадання" певних звуків, скорочення проголошуємих звуків, як певний процес прискорення мовлення. Осмислення цих переходів, які відбувались на протязі багатьох тисячоліть, ґрунтується на уявленнях третього закону діалектики – закону заперечення заперечень. Саме ці теоретичні основи дають для сучасного мислення логічне обґрунтоване розуміння закономірностей, які відбувались в процесі розвитку здатності говорити взагалі та історичному формуванні різних мов. Наприклад, одним із проявів цієї закономірності було те, що певні поняття-слова, які для „батьків" (батьківського роду-мовлення) мали значення освітлених понять, „нащадки", заперечуя, переосмислювали і надавали протилежне значення.

Ці теоретичні уявлення в схематичному вигляді наведені для того, щоб було в деякій мірі зрозумілим, на чому ґрунтується правомірність логіки переосмислення сучасних понять. Що можна розуміти як певний метод відновлення понятійної суті сучасних слів, який опирається саме на такі сучасні теоретичні основи. Чому для відновлення істинного значення понять правомірно і доцільно „розчленовувати" сучасні слова. Тому що це не є „розчленовування", а є метод відновлення понятійного змісту сучасних слів через розкриття в них історичного значення першослів. І не тільки правомірно будь-яке сучасне слово розглядати як певний історичний інформаційний згусток, справжній понятійний смисл якого можна відновити саме через виокремлення різних його понятійних проявів. При цьому треба розуміти, що сучасні слова не випадково, а закономірно мають властивість утримувати смисл при їх прочитанні як зліва на право, так і навпаки. Слово утримує в собі смислову обопільність в силу самих основ становлення і формування мовлення. Це є загальна властивість слів, а не просто певна властивість деяких слів, яку, скажімо, використовують тільки в поезії і яка є лише забавною властивістю мови. Для приклада звернемо ще раз увагу на наведену, як епіграф, знакову строку із сучасної поезії: „Я розуму зоря ",- яка однаково читається як зліва направо, так і навпаки. Така можливість мови може бути також певним аргументом для з`ясування, які із сучасних мов найбільше утримують в собі серцевинність мовної першооснови. Навіть на рівні аналізу здобутків поетів різних народів, які робили такі „літературні експерименти" можна вже зробити певні висновки. Думається, саме в силу розуміння цієї властивості Слова йшла традиція записувати тексти, не розбиваючи на окремі слова, а не через нерозвиненість писемності тих авторів, які записували ці тексти. Є підстави говорити, що сучасні правила орфографії та граматики є більшим свідченням втрати розуміння істинного значення Слів.

Зрозуміло, що здійснюючи відновлення розуміння понять, ми починаємо змінювати те узвичаєне розуміння, яке нам було надано при вихованні як загально прийняте розуміння. Це зв`язано із процесом зміни свідомості, зміни бачення і розуміння того, що було звичне і зазвичай розумілось. Тобто зміна світогляду через зміну понятійної основи. Але саме такий підхід до розкриття істинного розуміння понять, дозволяє осягнути наскільки сучасні наші звичні поняття насправді є наші поняття. І „зняти" з них нав`язані нам перекручені поняття, які стали узвичаєними для нас. Користуючись такими перекрученими поняттями, ми можемо мати тільки перекручене розуміння світу. В такий спосіб задається певна „поляризованість" сприйняття світу, коли людина починає бачити не те, що є насправді, а сприймати так, як йому було це навіяно, пороблено. Ось чому ставлячи питання про знаходження повного, не „поляризованого" розуміння доцільності свого існування, першочергово необхідно відновити розуміння самих понять, якими ми користуємось. Принаймні, основних світоглядних понять-слів. Тих, які є осьовими орієнтирами нашої національної духовності. Якщо не здійснити таке очищення свідомості через понятійне відновлення, розум принципово не буде здатен осягнути того нового розуміння, яке необхідне для осмислення історичного стану, в якому опинилось людство взагалі, і наш народ в першу голову, для визначення того історичного поступу дій, які відповідають Духу Отця-Бігу і нашій совісті.

Говорячи про визначення напрямку розвитку духовності народу, необхідно мати за Орієнтири відповідні опорні образи-поняття. За основу цього визначення ми беремо Орійську мову. Для пояснення правомірності такого визначення саме для вкраїнської, як ми поки що самі призвичаїлись визначати, мови, зосередимось в даному викладі в основному на декількох головуючих поняттях.

Потреба відновлення в нашій свідомості, як родове самовизначення, поняття Орії, обумовлена відомим з історії і збереженим в пам’яті нашого народу Ім’ям Власним Отця-Бігу – Ора.

Сьогоднішнє розуміння Імені Отця Бігу, яке побутує серед людей, дозволяє говорити, що саме в такому розумінні Ім`я Ора потребує свого оновленого усвідомлення. Більшість із людей, коли чує або промовляє завчено відомий вислів: "В Ім`я Отця і Сина і Святого Духа» ,- має можливість здогадатись, що це не випадкова фраза. Наголос, який Явно звучить в різних місцях Євангелії саме щодо Ймення Отця і Сина, дозволяє тільки дивуватись, чому не виголошується саме Ймення. Хіба ЄгоШуя (за сучасною орфографію: ЙогоШуя) приходив не для того, щоб саме навчить цьому Імені. Здавалось би, якщо так часто говорять про Його Десницю, то чому якось і не згадують про ЄгоШую. Чи говорять і самі не розуміють, про що вони говорять, бо так пороблені. Пораблені так, що навіть такі слова ЄгоШуї: "Я вибрав вас, і вас настановив, щоб ішли ви й приносили плід, і щоб плід ваш зостався, щоб дав вам Отець, чого тільки попросите в Імення Моє" (Св.Ів.15.16), не наштовхують на думку про важливість знання сПравжнього Імені. Користуючись словом Ісус, і навіть не питаючись, чому така традиція виголошення Імені була нав`язана нам та іншим, якщо сам Він на запитання про своє Ім`я називався сам: Є Шуя або ЄгоШуя. ( І ця самоназва Його збереглась хоча і у трансформованому вигляді Єгошуа, для якого пізніше підібрали різні варіанти тлумачення ). Він знав своє місце в Бігу-Отця Свого, яке займав доки не було Вознесено на місце Його Десниці.

Говорячи про відновлення Ім`я Отця Бігу нагадаємо такі слова ЄгоШуї: "Я Ім`я Твоє виявив людям, що Мені Ти із світу їх дав. Твоїми були вони, і Ти дав їх Мені, і вони зберегли Твоє слово… Я йду до Тебе, Святий Отче,- заховай в Ім`я Своє їх, яких дав Ти Мені, щоб як Ми, єдине були!" (Св.Ів.17.6-11). " Я ж Ім`я Твоє їм об`явив й об`являтиму, щоб любов, що Ти нею Мене полюбив, була в них, а Я в них!" (Св.Ів.17.26). А пригадавши, запитаємо самі себе, то чи знаємо ми чи хто інший, яке ж Ім`я Отче об`явив ЄгоШуя людям? Яке це об`явлення, чи воно "загубилось", що є само красномовне свідчення, враховуючи зусилля багатьох при відборі правильних та невірних текстів, редагуваннях та внесення інших „уточнень"? Та чи загубилось Ім`я Отця? Ті, хто має пам`ять цього Імені зараз, тільки і можуть бути тими про кого ЄгоШуя тоді сказав: ...вони зберігли Твоє слово... заховай в Ім`я Своє їх... Заховати в Ім`я своє це значить ні що інше, як дати їм в назву своє Ім`я.

По суті свого значення Слово-поняття Біг не є ім’я власне. На більшу істинність вживання саме словоформи Біг вказував ще Григорій Сковорода (С ково рода ). Слово Біг, в означенні прояву Вишньої Сили, вказує не тільки на давнє знання народу-Слова про те, що Рух є "формою існування матерії". Це слово-поняття передає уявлення про характер цього Руху. Тобто який саме характер в цьому Русі шанується за народною традицією, як найбільше відповідний саме Вишній Силі. Шанування Бігу, як якісного характеру Руху, означає світоглядну відмінність в порівнянні з традицією шанування Ходу або Году (Гот). Маємо надію, що сучасні наукові знання дозволяють вже зрозуміти, чому Біг є шановане поняття в духовній традиції Русі. Традиції народу Слова єдиного кореня на протязі багатьох тисячоліть, родове ім’я якого – Орії Слова`Ани.

Саме Ім’я Ор є коренем і понятійною першоосновою утворення поняття Орійці (Орії-ці ). При цьому слово-поняття Ор, яке з давніх часів має значення Імені Власного Отця, відноситься до самих первісних слів, які були мовлені на Землі. На підставі висновків попереднього характеру, є підстави говорити, що сучасний звук О має суттєві ознаки того, що воно відноситься до тих найперших звуків-Слів, з числа яких і відбулось пробудження із стану тваринного небуття розуму. Саме в розумінні звука-Слова, а не в розумінні первісного звуку, яке починає подавати те ж немовля до нині. Враховуючи, що формування звуку Р очевидно також має витоки із тих основних команд-гуків, які використовувались ще у стані „безслівного" існування, поєднання цих звуків в єдиному слові-понятті само по собі давало б підстави для окремого виділення такого звукосполучення. Навіть якщо б воно не мало того понятійного значення, яке утримується в духовній культурі нашого народу та інших народів.

Для прояснення значення цього Імені в історії розвитку не тільки нашого народу, наведемо загалом відомі уявлення, оперті на факти і логіку аргументи, що однозначно вказують на саме таке розуміння Імені Ор, як імені Отця-Бігу. При цьому те, що саме в такому вигляді воно невипадково, а закономірно успадковане саме нашим народом, є само по собі визначальним фактом для самоусвідомлення нас самих і нашого Отця. Не сприйняття нами самими цього факту, бачення в цьому безпідставні зазіхання на значення своєї Космічної долі на теренах цієї планети в порівнянні з іншими народами, є свідчення не нашої національної поміркованості, а не усвідомлення власної відповідальності.

Нагадаємо, що Ім`я Ор наводиться у двох наших літописних джерелах Влесовій Книзі і в „Послання Оріян хазарам"(так званий "Рукопис Войнича"). Втім у питанні щодо ієрархії Бігу, хто є Головуючим Вишньої Сили і яке його Ім`я, нині побутують різні тлумачення. При цьому, як правило, Ім`я Ора взагалі не згадується в переліку Імен Ієрархії Бігу. В коментарі Б.Яценко до Влесовій Книги, в інших публікаціях зустрічається думка, що Ор не є Отець-Біг і Його треба визнавати як патріарха слов`янського роду, певну історичну особу. Г. Лозко, яка видала власну поетичну версію Влесової Книги, дотримується схожого розуміння.

З цього приводу зазначимо наступне. Сьогодні вже існує розуміння, що текст Влесової Книги поєднує в собі декілька тексті, які були записані в різні часи різними авторами в традиції вплітання одного тексту в інший, як сплітається жіноча коса. За дослідженнями П.Комнацького, перекладача ще однієї поетичної версії Влес Книги: "Перша писана Книга оріїв почата в 5097 р. до н.д. і вільно творилася півтора тисячоліття в кримській Колуні. Основою її були тексти Руса й Купала, донесені до тих часів усною та піктографічною традиціями з XX тис. до н.д. …Чотири пасма Пісні Хорборея в XIV ст. до н.д. доповнить п`ятим венед Яков,- батько Кия… Десь перед самим Ісходом на Русь 1354 р. до н.д. Кий,- майбутній Влес, вплітає свій осібний текст золотою стрічкою у сплетені пасма п`яти текстів попередників!"[1].

Відповідно до цього Ім`я Ор, яке подається в різних місцях Влес Книги, утримує в собі різні значення. Тобто підхід, що під іменем Ор по всьому тексту розуміється одне і теж поняття, є формальним підходом, правомірність якого стає сумнівною, якщо проаналізувати одночасно всі місця, де згадується Ім’я Ор. Є місця, які однозначно, на нашу думку, вказують на те, що Ор осмислювався саме як Отець-Біг. Приведемо фактично один і той же текст, який зустрічається на різних дощечках з певними відмінностями, порівняння яких дозволяє говорити про однозначність такого розуміння.

Д. 4г:

 А той Ор-старотець казав:
„Ідімо од землі цієї, де хуни братів наших убивають...
То бо той старотець сказав: „А підемо до іншої землі,
в якій течуть меди і молоко, і та земля є",
І рушили всі і троє синів Орієвих – Кий, Пащек і Горовато,
звідки і три славні племена виникли...

Д. 31

І так наказав отець Глас Оріїв трьом синам своїм
поділитись на три роди,
І йти на південь і на захід сонця.
А то були Кий, Щек і Хорив.
І так зробили, і пішли три роди,
і сіли на землю свою.

Д. 38а

Були ті слов`яни у великій скруті, не могли нічим прогодуватись.
І сказали Іру-отцю: Веди нас геть".
І сказав Ірій:" Се я на вас із синами своїми".
І відповіли ті:" Підлегнеме".
І пішли з Києм, Щеком і Хоривам, трьома синами Ірьовими,
Іншу землю глядати.
І з того почався рід слов`ян аж до десь. [2]

Якщо зважити, що поняття Ір (Ірій, Вирій) є „слов`янський рай, місце перебування душ предків"[3], як це визначається в глосарію до Влес Книги, то з наведеного можливий лише один логічний висновок : Ор-Отець і є Отець Ірію або Глас Оріїв, тобто Глас Божій. Цікавим і значимим для порівняння є варіанти цього Імені з автентичного тексту цих же фрагментів:

- А тоі Оріе старотець рЂче… (д.4г).

- А тамо рЂце отец Глс Аріув трі сыны дЂляті на трі родіа…(д.31),

- И реклЂ ИрЂй: се аз есмь на вы со сыни моя… (д. 38а)

Намагання на підставі варіанту Аріув та "земе арстії" (з дощечки 31) робити висновки про наявність у Влес Книзі згадки про "аріїв", які є якоюсь відокремленою спільнотою від "оріїв", на нашу думку, не представляється правомірним[4]. При врахуванні очевидної логічної смислової єдності цих трьох варіантів. Більше того, це є певною вказівкою, що набувши традиції призвичаєного застосування словоформа "арії" є наслідок традиції заполучення в колах західних теософів в 19-20 століттях інформації про ім`я „напівміфічного і невідомого в історії народу". Єдиний варіант аргументації типу: "відомо, що так називали себе племена…",- який перекочовує із однієї сучасної публікації в іншу при трактуванні поняття „арійці", не має посилання на якісь першоджерела окрім, в кращому випадку, на "класичні роботи" тих же західних теософів. Така довіра уявленням західних теософів того часу навряд чи виправдана, оскільки зараз вже відомо, що самі ведійські тексти є лише переказ в зміненому вигляді, тобто похідні знання від тих основних знань і Імен, про які ми ведемо мову.

Одне з підтверджень цьому ми бачимо в обґрунтованих на підставі проведеного порівняльного аналізу мов висновках М. Красуського про те, що сучасна вкраїнська мова базується і утримує в собі найточніше ті понятійні первісні словоформи, які вже як наслідки наявні в інших мовах, включаючи, так звані, „мертві мови", як санскрит, латинська. Більше того, порівняння певних слів-понять вказує, що живі до нині в нашій мові поняття є древнішими, чим відповідні варіанти цих же понять, які зустрічаються в інших мовах, в тому ж санскриті. Тобто як писав сам дослідник ще 1879 р. "…малороссийский язык не только старше всех славянских, не исключая так называемого старославянского, но и санскритского, греческого, латинского и прочих арийских"[5]. Хочеться звернути увагу і наголосити на той факт в цьому порівняльному аналізі М. Красуського, який, на нашу думку, є знаковим для уявлень про первісні слова-поняття, про що ведемо розмову зараз. Цей факт полягає в тому, що за основу для аналізу М. Красуський взяв слова-поняття, які використовувались і використовуються для лічби. Саме методом порівняння слів, якими здійснюється рахування від одного до десяти, дослідник прийшов до висновку, що сучасний варіант звичних наших слів "один, два, три…" є древніші, ніж аналогічні слова в тому ж санскриті. Зважимо на те, що люди почали говорити набагато раніше, ніж їх свідомість досягла того рівня розвитку, коли вони почали рахувати. Тому факт, що навіть на рівні слів, які означають числа, простежується первісність слів нашої мови, дозволяє думати про логічно незаперечливе розуміння, що й на рівні первісних слів-понять справедливе таке усвідомлення саме наших народних понять, які збережені в національній духовній культурі. Тобто при визначенні, яке слово в тому чи іншому випадку точніше відповідає першооснові, збережене в нашій мовній культурі, чи в тому ж санскриті або латинській мові, ми повинні однозначно усвідомлювати історичну перевагу власної мови.

Ця логіка дозволяє говорити, що слова-поняття з ведійських текстів не правомірно вважати першоджерельними в порівнянні із словом-поняттям Ор, збереженим саме в нашій національній мовній культурі, навіть якби не були відомі підтвердження з літописних джерел, які наводились. Аналогічно цьому також часто застосовується і варіант пояснення типу: "українське слово … походить від санскритського слова…від грецького…". Тобто в питанні, в якій мовній традиції зберігається історично справжній варіант того чи іншого слова-поняття, ми маємо вагомі причини довіряти саме нашій національній традиції. Не говорячи вже про прийом "всім відомо", коли ніхто не наводить конкретних цитат аби зрозуміло було якого рівня ця першооснова, на зразок одного з „кочуючих" висловлювань: „існує думка, що слово „гетьман" походить від німецького „гаупман"". Наївна зверхність логіки мислення того, хто свого часу запровадив цю „думку" настільки прозора, що з`ясовувати з якого „джерела" вона вихопилась не має і потреби, але залишається тільки дивуватись, як вона нав`язливо повторюється з однієї публікації в іншу саме на наших теренах. Не хочеться, а мимоволі згадаєш: „Славних прадідів, великих, правнуки погані..." Тому що подібне є свідчення нашої власної національної здичавілості на тому рівні, коли навіть серце, голос крові не підказує про неможливість навіть ставити поруч ці поняття для порівняння. Люди, які здатні „нормально", як одну із версій розглядати такий варіант, втратили не тільки розуміння Орійського коріння нашої мови, а навіть кровне відчуття. Тому що значення слова-поняття ГетьМан саме в історії нашого народу настільки явно визначено, що навіть не усвідомлюючи сакрального смислу, духовної суті зв`язку проВозВісника національної ідеї через це слово із Бігом, просто повторювати подібне за невідомо ким може тільки національно понівечена людина. Якщо бути максимально точним, то національно понівеченою в даному випадку треба розуміти людину будь-якої національності, якщо її логіка мислення сприймає подібні „думки" як достойний уваги вірогідний варіант наукового знання.

Наявність в тексті Влес Книги форми "арстії" свідчить, що аналогічно вона могла бути вживана і в якомусь ведійському тексті. Але вихоплення її, навіть, із якогось тесту, як єдиний і основний аргумент правильної самоназви, причому не "міфічного, зниклого в історії народу", як це трактувалось самими тими теософами, а для того народу, який в своїй мовній традиції мав і продовжує утримувати інше звучання Імені Власного, причому у прямому зв`язку з Вишньою Силою, є настільки різного духовного рівня аргументи, що їх просто не правомірно порівнювати та співставляти. Настільки нерівнозначні аргументи, що тільки сила звички може заставляти бачити якусь рівноцінність фактично єдиного аргументу у вигляді: "відомого з ведійських текстів слова ар`я, яке означало світлі люди» і Ім`ям Ор та поняття Орійці, яке набуло значення одного слова в результаті злиття визначення: Орії ці. Причому звички, яка пройшла становлення і отримала своє поширення саме завдяки західній логіки мислення.

Необхідно зауважити, що в тексті Влес Книги є використання Імені Ор, яке дозволяє зрозуміти, що це ім`я з часом почало надаватись і певним особам, які мали статус духовного Вождя. Судячи із всього це відбувалось вже в інший історичний період, в результаті розвитку мови і понять. Коли в силу уточнення значень понять древніх, за логікою дії „заперечення заперечень", застосування вислову СваОрГа перейшло в інше розуміння, набуло для нащадків значення уособленого прояву Вишнього Бігу. Але за цим відбулась і втрата чіткого розуміння понятійних першооснов основ, посилення абстрактності, розмитості уявлення. Це знайшло відображення у наявних по тексту цього поняття-вислову в різних варіаціях слів, навіть на одній дощиці: Сврг, до луце Свргова, Сварг, до закуте Сварожіа (д. 7е) Як і варіанти: бга Сварогоу, Сваржець, Сврженц, Сварзенце, Сваржіце та інші, що зустрічаються на інших дощечках Влесової Книги. В подальшому ми ще надамо приклади подібного вислову із інших мов на підтвердження того, що це слово треба розуміти не як Ім`я, а як вислів: Све-Ор-Га. Вислів, понятійна основа якого складалась з Ор – Ім`я Отця Вишнього, і Га – Ім`я Матері, і який злився в єдине слово-поняття, в якому стали розуміти єдиного Вишнього. Саме в період такого стану розуміння (стану понятійного затемнення) ім`ям Ор почали визначати того, хто уособлював собою Духовного Вождя, який мав прямий зв`язок із Свргом. Це стан світоглядних понять і знайшов своє відображення в текстах, наприклад, на дощечках 24в, 25, 26, 35а, 36а. Але формальне об`єднання всіх цих проявів Імені Ор у розумінні єдиної історичної особи є, на нашу думку, не виправдане спрощення закладених у Влес Книзі смислів і понять. Хоча не визнання Ора Отцем-Бігу може мати і іншу причину – людина визнає для себе іншого по іншим Іменем.

Ще більшого прояснення тексту чекає „Послання Оріян хазарам", але це ще одне літописне джерело, в якому Ім`я Ора неодноразово приводиться. Причому сам текст має напрямок і характер світоглядної боротьби саме з питання, Хто є Головуючим Божої Сили. Тому в коментарі до цього тексту дається таке пояснення: „Ор - божество наших пращурів, звідси орачі, оріяни, орії"[6]. Надамо певну добірку цитат з тексту цього літописного джерела, які, у розумінні їх духовної єдності, вказують на справедливість розуміння Ора саме як Отця-Бігу, а не просто як „божество наших пращурів":

 1. Що є міра миру? Міра ж одна і по можновладці кості поб’є. Моща, повір, кажу.

2. Де по вірі віру вірував – і Ору бажає...

10. Де міра є по вірі, пусто ви жиє і пуста ж совість божая (стор.16L)

10. Се що мекаєш? Се що панусю,що пані косе усе це міра?

11. Се одне може міра без Ора. За што маєш пане ум косий? (стор.44L)

Хозари- по-хозарному. Ховає, што не косе. Воля та пада. Ум стане косим... (стор.77R)[7]

Традиція вживання слова-поняття Ор саме в розумінні Божого значення наЯвна в мовах інших народів. Наведемо декілька характерних прикладів. "Ормузда - в давньоперській міфології бог світла і добра".[8] Проте в різних сучасних публікаціях, згадуючи „Авесту" і вчення Заратуштри, для означення Імені Вишнього Бігу в зороастризмі частіше вживають варіанти Агура-Мазда або Ахура-Мазда. Говорячи про іранського бога Ахурамазді, С. Наливайко вказує: "Ім`я це в різних мовах має свої різновиди: пехлевійське Ормазд, хорезмійське і памірське Ремузд, монгольське Хормуста, грецьке Оромаздес тощо. Воно дослівно перекладається Ахура Мудрий, де мудрість категорія, пов`язана з божественною субстанцією"[9].  При цьому розглядаючи саме варіант Ахура+мазда, обгрунтовується, що: "У согдійській мові слово масат, мазад тлумачиться саме як божество. А авестійський вираз ахурахе маздах мовознавці розшифровують як ахурівське божество. І в памірському ремузд /сонце/ музд виводиться від авестійського маздах /божество/".[10]

З наведених варіантів: Ормузда, Ормазд, Оромаздес,- зрозуміла правомірність розуміння варіанту Ор-Мазда саме в тій же традиції розуміння Ора як Отця-Бігу, Отця Вирію. Як один з прикладів застосування метода „розкриття" сучасних слів розглянемо, яке поняття Бігу утримується в начебто не нашому слові „Мазда". В нашій мовній практиці відоме слово: газда. Слова „газда"(господар) і „мазда" дозволяють думати (до Ума йти[11]), що вони є прояв єдиної традиція, і відновити фактично їх єдине понятійне значення. Для розуміння поглянемо на ці слова в такому вигляді: Га-зда та Ма-зда. Якщо пригадати, що за справжньою традицією нашого наРоду Га є Ім’я планети, де відбувається Оця форма життя, і ототожнювати її з поняттям Мати є відомий по нині прояв цієї же традиції, то сучасний вислів „Мати-Земля" на рівні застосування первісних слів-Імен звучить як: Ма-Га .

На свідчення того, яким чином наша сучасна свідомість була пороблена нам "косою", схибленою, є відомий нам образ з народних казок: Баба Я – Га. Такий порівняльний аналіз дозволяє говорити про фактичну тотожність варіанту Ор-Мазда і Ор-Газда. Хоча в порівнні з наведеним раніше варіантом вислову Све-Ор-Га, можна говорити, що вислів Ор-Мазда вже не утримує в собі пам`яті про Ім`я Власне Матері.

Тобто в давньоперський міфології існує своє відображення про Ім`я Ора, як Головуючого Вишньої Сили. В той же час це дозволяє відчути і побачити, що в традиції східних народів присутнє знання про Ім`я Вишнього Бігу, яке відповідає традиції первісних слів нашого народу.

Інший ряд прикладів, які мають відношення до традицій культури західних народів: слово-поняття оргія ( грец. Οργία). В словнику дається тлумачення , що цим словом означався „таємний обряд в Древній Греції"[12]. В чому ця таємничість? Якщо відновити це слово у вигляді ОрГея – в розумінні Імен Власних нашого Роду, смисл цього уявлення не потребує якихось пояснень. Крім хіба що зауваження, що узвичаєне трактування про ім`я древньогрецької богині Землі Гея, вказує на інше. Наші праотці знали ці Імена ще задовго до того, як взагалі виникла Древня Греція. І саме схибленість розуміння тих греків виродилось в сучасній мовній практиці застосування цього поняття в його спотвореному, дикунському розумінні. З цього витікає тенденційність „західної наукової думки", яка шукає і не може знайти, побачити, в силу поляризованості мислення самих науковців.

Аналогічно до цього є Ім`я найближчої до нас зірки, яку ми призвичаїлись називати Сонцем, і в той же час справжнє наше народне Ім`я цього світила стало прихованим для нас. При тому навчені і привчені з дитинства до думки, що „як відомо, Ра це древньоєгипетський бог Сонця", ми й самі не усвідомлюємо в якому насПравді сні живемо. Разом з тим саме завдяки нашій рідній мовній традиції настільки близько знаходиться розуміння, що це далеко не древньоєгипетське слово, а визнавали вони Ім`я Ра, оскільки взяли ці знання від інших. І одне це є достовірна вказівка від кого вони перейняли всі інші свої знання. Але ця вказівка, осмислюючи самі себе сьогоднішніх, не може не здивувати в першу чергу нас самих від тої здичавілості, в яке перетворились ми самі і перетворилась земля кРаю Роду нашого. Адже звичні нам слова, якщо навести їх у відповідно більше точній формі, істинному вигляді вживання, згідно з кутом зору вищенаведеного методу розкриття слів, дозволяють вочевидь зрозуміти, що Ра , як Ім`я Власне Світла Життя не тільки жило, але і невід`ємно продовжує жити в нашій мові. А отже невід`ємне для нашої свідомості і національному духу. Причому жити в тому прямому понятійному значенні, яке відповідає самому первісному значенні, чого в такому очевидному варіанті не знайти в жодній іншій мові. Говорячи слова Ра-є (рай) або Ра-є-дуга (райдуга), Ра-діє, Ра-дість, - ми викликаємо в собі саме це Ім`я в Його первісному значенні. І якщо варіант Ра-є-дуга дає повністю точне визначення відомому природному явищу відповідно до наукових знань з астрономії, оптики, то наЯвний в цьому ж слові варіант Ра-йду-Га, дозволяє відновити інше розуміння. Яке було відомо ще за часів, коли в Єгипті не було ні пірамід, ні суспільної ОрГанізації життя.

Щодо проЯвності Ім`я Ора в мовах народів західної культури, наведемо ряд слів, понятійне значення яких вказує на прямий зв`язок із тим, Кого саме як Отця-Бігу, як всьому головуюче поняття було взято в основу традиції їх вживання. Oro(лат.) –говОрити, тому Оратор; ρήτωρ(грец.) – ритОр, учитель Ораторства; Orbis(лат.) коло, Orbita – Орбіта; Όρθος(грец.) – Орто, прямий, вірний, правильний; звідки Όρθογραφία - Ортографія (Орфографія) – правопис; Ordo (лат.) – ряд, порядок. Ordal (англосаксонс.) – суд вирок, Ордалія – „суд божий" водою, вогнем, розпеченим залізом. Так зване, тюрське слово „Орда", що для цих народів мало значення „стоянка Хана", пізніше: „палатка Хана". ГеОргий, Georgos- „земледелец".

Важко втриматись від цитати, хоч це трохи з іншої теми: „.. по Борисфену жили скіфи-георгої, яких ольвіополіти називали борисфенітами"(Геродот IV,52). Тільки люди дикунського рівня усвідомлення про космічний характер яВища життя на цій планеті здатні були засвоїти вислів Га-Ор-гоє на рівні „земледелец". І відповідно пояснення Б`Ора-стан сприйняли як Бористен, що згодом ще й „науково" уточнилось у вигляді Борисфен ( на зразок, як і Орфографія та подібне).

Говорячи про ідейну необхідність відновлення в нашій національній пам`яті Ім`я Отця нашого, Отця Вирію аби відновити в собі здатність до того Спосібу Життя, про який ВозВестив л`юдам ЄгоШуя, саме в цих іменах ми бачимо Орієнтири Духу. Тільки через ці Імена є можливість відновленого розуміння на новому рівні РозВитку понять Вирій, Ра-є. Розуміння де ми живемо і який спосіб життя є Орійський Спосіб Життя. Коли наші понятійні основи обумовлюють і забезпечують таку логіку розуміння, яка просто не дозволяє думати, виключає можливість навіть поЯви варіанту фрази, яка вже приводилась: „ Вирій це слов`янський рай, місце перебування душ предків".[13] Сучасні технічні можливості, як це видно на спеціально зробленому знімку нічного неба, дозволяють зрозуміти понятійне усвідомлення наших предків, які відали де є Вирій, а де слов`Анський Ра-є. Це сучасне спрощене трактування світоглядних уявлень наших праотців, які не випадково саме словом Вирій означували певне поняття є свідчення втрати нами свідомості на рівні понять, якими ми оперуємо. Понять, що не є деякими абстракції, як і поняття Рай, а мають цілком конкретні космогонічні уявлення, які потребують відновленого розуміння у свідомості людей в поєднані з набутими за останні сторіччя науковими знаннями.

 Саме такий метод дозволить змінити як наш понятійний апарат, так і здійснити зміну того тупикового бачення перспектив розвитку людства, яке існує зараз як „наукова парадигма світу". І як наслідок, сліпого владарювання, яке за продовженням такої логіки розвитку призведе до нищівного результату всієї цієї генерації життя на Га-планеті.

Оновлення нашої власної свідомості може відбутись тільки через відновлення усвідомлення понять, якими ми користуємось. Хоча сьогодні механізм цього оновлення вже має не тільки характер розумово-духовного спрямування. Але це необхідно для того, щоб зрозуміти дійсність, осмислити стан речей і в чому є наша потреба, щоб бути здатним приймати Істинні рішення, як треба діяти. Сліпота на понятійному рівні породжує дії, які призвели людство до сучасного стану. Одними із основних в розумінні духовних Орієнтирів, на нашу думку, є саме ці три поняття, які мають статус Імен Власних. Не розуміючи їх значення і прояву в словах сучасної мовної традиції, люди ніколи не зможуть Правильно осягнути своє уЯвлення, їх думки будуть заплутані, а своє життя вони будуть провадити на рівні животинних інстинктів.

З цього приводу звернемо увагу, що улюблене при нинішніх багатослівних розмовах слово „організація" (давньолат. варіант organizo – упорядковую, надаю упорядкованого виду) є похідним поняттям з уЯвлень про Я-Вище того „таємного обряду" єднання – Ор-Га. Не усвідомлення на понятійному рівні цього значення, не налагодження через таке понятійне уточнення своєї логіки мислення, не дозволить ніколи зрозуміти і оволодіти можливостями власного ОрГанізму, вирішити питання істинного здорового Способу Життя, здатності до істинного взаємного щастя (для життєрадісних - поняття „оргазм" те ж походить з цих уЯвлень).

    Виходячи з цих уявлень, маємо наДію зрозуміло, чому поки що побутуючий в широкому загалі варіант "арійський", "арійці" саме для нашої свідомості не може розглядатись як альтернативний чи паралельний. Цей варіант проЯву Сили Слова ще буде досліджуватись ідеологами різних напрямків, як один з прикладів проЯвлення мовної похибки, до чого призводить неточне знання і вживання Слова. І відповідальність тих, кого визначила ПравОм наРодження доля нести в своїй крові Дух Слов`АнсьКий.

При цьому є потреба повторитись і наголосити увагу на таке. Ім’я Ор - є Ім’я нашого Отця-Бігу. І коли проголошуються слова: „В Ім’я Отця, і Сина, і Святого Духу", але при цьому не називаються самі Імена, це свідчить, що тільки нащадки пам`яттю Роду свого відають – Ім’я Отця. Тільки ті в Імені Отця заховані, хто від Імені беруть самоназву свою. Люди, які починають говорити про многобожіє Слов`Анів, які ставлять в один ряд як рівноПраві поняття Сварог, Вишній, ДажьБіг, Перун, Влес..., продовжуючи цей ряд для демонстрації власної обізнаності, мають своє розуміння Вишньої Сили і її Ієрархії, або вважають все це „поетичними проявими народної фантазії". Не прояснивши для себе різниці між Іменами Власними і поняттями проЯву ПраваМірності Вишньої Сили ніхто не зможе вийти на Дорогу Кохання- ні ми самі, ні інші. Саме в розумінні важливості визначення Орієнтирів наГадаємо ще такі слова з Влес Книги:

Якщо ж трапиться якийсь блудень, що хотів би порахувати богів, поділити в небі, то вигнаний буде з Роду,
бо не мали богів, лише Вишень і Сварог і іні суть множеством,
бо бог є єдин і множествен.
І хай не розділяє ніхто того множества і не говорить, що мали богів многих.
Се бо світло Іру йде до нас, і будьмо гідні того."[14]

Отже основні причини або аргументи:

1. Ор є Слово-Ім’я, яке утворено одним з най первісних серед слів.

2. В народній пам’яті Ор уТримується як Ім’я Того, Хто є Чоло Бігу. Це традиція не одного десятка тисяч років.

3. Мовна культура, яка утримала в собі це знання, має цим пряме і неоспірне свідчення прямого єднання з кореням Орійського Духу. Утаємниченість цього Ім’я Отця для інших народів, відсутність чи наЯвність в мові магістральних понять, основою яким є Імена Ор, Га, РА є свідчення про їх віддаленість чи пряму кревність до Орійського Роду.

Відповідно до цієї духовної традиції розуміння Слова можна зазначити, що наявність у сучасній мовній традиції двох варіантів вживання: "український" та "вкраїнський" є проЯв втрати Ім’я власного в цих нинішніх формах самоназви як Країни, так і народу. В той же самий час, існування такої подвійності є і свідченням правомірності розуміння того, що така мовна трансформація є проЯв промислу Бігу для знаходження власного Імені народу і Країни через відновлення знання про істинні значення понять. Деякі приклади подібної "втрати пам’яті", які зумисне чи несвідомо відбулись вже наводились. Тому ставлячи наголос про необхідність відновлення для нашого народу Батьківського Божого Імені Ор, вважаємо правомірним говорити, що історично новітньою виправданою формою самоназви Країни Нашого Роду може бути ОрКраїна.

Євген Чорний

[1] Індоєвропа 7508№1 «Пісня ратна. Епічна скрижаль «Влес-Книги»»,
стор.12-14
[2] Велесова Книга:Легенди.Міти.Думи., К.7502
[3] там же, стор. 311
[4] Каганець І. Земля Вепра.
[5] Красуський М. "Древность малороссийского языка", журнал "Індо-Європа",1991р., стор.9-19
[6] Послання оріян хазарам. «Рукопис Войнича». Індоєвропа,К.,7503,№,1, стор.28
[7] Послання оріян хазарам. «Рукопис Войнича». Індоєвропа,К.,7503,№1
[8] Словник іншомовних слів,К..1977
[9] С.Наливайко «Хто вони, Дажбог і його внуки», Індоєвропа,К., 1991,стор.50
[10] там же, стор.54
[11] Велесова Книга:Легенди.Міти.Думи., К.7502. Приклад з д.1 понятійного розкриття застосованного сучасного поняття „думати" (стор.13) завдяки варіанту „доуміті" (стор.137 ) в автентичному тексті.
[12] Словник іншомовних слів,К..1977
[13] Велесова Книга, стор. 311
[14] Велесова Книга:Легенди.Міти.Думи., К.7502. , стор.111 (дощ.30)

email: mykola@mykola.com

Copyright © 1999-2007 (7507-7515)