Форум

Архів

О.Бердник

М.Пономаренко

І.Каганець

Г.Пінчук

В.Іваненко

Є.Чорний

Л.Рубан

Н.Кобза

Р.Клин

ДоДатки

ОРІЯНСТВО

Українська Духовна Мудрість

Стаття  1.2

Зважаючи на поки що недостатнє наукове обґрунтування, сучасний еволюційний процес можна викласти у такому вигляді, виділяючи в його механізмі лише біологічну складову, яка має медико-соціальне значення для суспільного життя.

Перед розглядом біологічних та медико-соціальних посилок, які певною мірою визначають сутність цього механізму, звернемось до книги "Людина і ноосфера" академіка Моїсеєва М.Н. : "Факт існування механізмів біфуркаційного (катастрофічного) типу,- пише він,- примушує вносити відповідні корективи і до загальної картини еволюції життя на Землі та реабілітувати певною мірою теорію катастроф Кюв'є… Як уже зараз установлено геологами і палеонтологами, на Землі більш чи менш регулярно виникало підвищення фонової радіації. В результаті різко інтенсифікувався мутагенез та змінювались умови вимирання старих видів та поява нових. Катастрофічні стани біосфери, що породжують біфуркації, були такими ж природними елементами еволюційного процесу, як адаптація та внутрішньовидова боротьба. Загальновідомо, що в історії розвитку Землі можна виділити два етапи якісної зміни характеру природного ходу речей. Перша пов'язана з народженням на ній життя. Результатом другої "революції" стала поява Розуму".

В загальному вигляді нагадаємо сучасний варіант наукової гіпотези, що описує біологічний аспект механізму другої якісної зміни в історії Землі – виникнення людини як виду приматів Homo Sapiens. Оскільки деякі моменти, що мають принципове значення для подальшого, не є загально прийнятими, ми зупинимось на них детальніше.

Судячи з усього, опинившись на достатньо довгий період у катастрофічних умовах існування, в результаті впливу постійного жаху, людиноподібні мавпи знаходились практично безперервно у стані надзвичайного збудження. Внаслідок цього значно зросла кількість випадків народження дитинчат з різними паталогічними відхиленнями, в розумінні "нормальної здорової" особини для певного виду мавп. Однією із важливих умов породження біфуркацій було те, що відбувалось це на тлі підвищеної радіації. Разом з цим, внаслідок вірогідного посилення вулканічної діяльності, на це впливало і збільшення концентрації різних канцерогенних хімічних елементів в атмосфері та їжі, а також зміни кліматичних умов. За нашими уявленнями, визначальною "патологією" в плані біологічного механізму виявився процес передчасного народження дитинчат, або, як кажуть, "недоношених". Це був той біологічний фактор, що собою усереднював і забезпечував прояв певних генетичних змін серед досить широкого спектру взагалі мутаційних змін. Зрозуміло, що такі мутаційні зміни відбувались серед особин даного виду мавп, що народжувались як передчасно, так і "нормально", хоча і з іншими вадами (патологіями).При всьому недорозвитку, з точки зору "нормальності" мавп, кількість "недоношених" виявилась такою, що певна сукупність таких особин – еволюційно достатня кількість – змогла досягти віку статевої зрілості. Такі особини почали, відокремлюючись в силу своєї "ненормальності" від мавп, відтворювати собі подібних нащадків. Процес збільшення кількості "недоношених" дитинчат з різноманітними іншими відхиленнями, їхнє виживання і досягнення статевої зрілості з подальшим відтворенням уже собі подібних особин – все це відбувалось протягом зміни певної кількості поколінь. Хоча з точки зору сучасних уявлень еволюційного розвитку , цей міжвидовий розподіл відбувся, так би мовити, "миттєво".

Для обґрунтування такого розуміння щодо значення механізму передчасних пологів, можна докладніше пригадати досить відомий з ембріології факт наявності у людини зародкових ознак по відношенню до ряду сучасних людиноподібних мавп. Досліджуючи мертві зародки шимпанзе та горили ще на початку двадцятого століття, вчені виявили такі ознаки:

1. Характерний волосяний покрив для дорослої людини на голові та біля рота наявний у зародків антропоїдів, але є тимчасовою, зародковою фазою їхнього волосяного покриву, який не характерний для нормально народжених дорослих мавп.

2. Вушна раковина зародка горили дуже схожа на вухо дорослої людини: вона згорнута, наділена мочкою та позбавлена того залишку гострокінцевого вуха ссавців, який можна спостерігати навіть у деяких людей. Важливо, що мочка у дорослої горили означена слабше, ніж у зародка.

3. На повіках зародків горили та шимпанзе є складки, що зникають у новонароджених мавп. У людини такі складки залишаються на все життя.

4. У дорослих шимпанзе та горили хвостовий відділ хребта редукований більшою мірою, ніж у людини. Окрім того, у людини зародкова викривленість хвостових хребців зберігається на все життя, а у дорослих горил та шимпанзе хвостовий відділ хребта розміщений прямо.

При цьому, у європейської раси ще є зародкова ознака: відсутність пігменту на шкірі, хоча найхарактернішими зародковими ознаками наділена монголоїдна раса ¹.

За класичним законом Мюллера-Геккеля, який ще називають "біогенетичним законом", онтогенез повторює філогенез. Тобто особина кожного еволюційно вищого виду в своєму ембріональному розвитку повторює всі попередні види, як еволюційні стадії становлення свого виду. Виходячи з цього і маючи за факт наведені вище зародкові ознаки людини в порівнянні з людиноподібними мавпами, цей феномен донедавна було прийнято трактувати, як приклад "обмеженості закону Мюллера-Геккеля". Тому, що за умови ствердження справедливості "біогенетичного закону", нібито єдино можливим логічним висновком було визначення, що не людина походить від мавпи, а навпаки, мавпа є еволюційно вищий вид приматів. Оскільки ознаки, що є характерними для дорослої людини, тобто видові ознаки, є ознаками однієї із зародкових форм для мавп.

Втім, також за природною логікою, очевидним є таке. Відомо, що термін нормального ембріонального розвитку для сучасних людиноподібних мавп доходить до 10 місяців, а у людини становить 9 місяців. Отже зародкові ознаки людини в порівнянні з сучасними мавпами є фактом того, що саме "недоношеність" стала тим визначальним (детермінантним) фактором у біологічному механізмі, через який здійснилась відповідна видозміна.

Тобто сукупність певних "патологічних" відхилень, що на той період стали характерними для ембріонального розвитку людиноподібних мавп, підсилені станом неперервного збудження в силу жаху, викликали зміну терміну вагітності у певному відсотку самок. В результаті цього, саме через біологічний механізм передчасних родів у самок мавп, відбувся природній відбір прогресивного виду змін з усього спектра виниклих генетичних змін. Відібрані в такий спосіб зміни, фактично, і стали основними ознаками нового виду приматів - Homo sapiens. Окрім наведених вище, ще одною із ознак є термін ембріонального розвитку, який для людей за уставленими нормами складає 9 місяців, на відмінну 10 місяців для сучасних людиноподібних мавп.

Таке розуміння дозволяє зробити висновки:

1. Насправді не існує протиріччя між одним із загальних законів біології і фактом наявності у людей видових ознак, які відповідають зародковим ознакам для людиноподібних мавп.

2. Передчасне народження виявилось тим вирішальним механізмом, завдяки якому визначився і було забезпечено еволюційний перехід на якісно інший рівень фізіологічних і, відповідно, психічних можливостей нового виду приматів Homo sapiens. Цей "перехід" треба розуміти як процес ре-еволюційного характеру.

Враховуючи наведене, розглянемо сучасний стан відтворення людства в плані народження дітей.

Сформульовані вище висновки дозволяють по-іншому поставити питання розуміння процесів, які відбуваються сьогодні в світі, з точки зору сучасних даних молекулярної біології, і вже мають вагоме соціальне значення для більшості промислово розвинутих країн ². Зазначимо, що вже протягом досить тривалого часу у більшості країн відбувається збільшення кількості передчасно народжених дітей. Сучасні статистичні дані медичних служб більшості країн свідчать, що за останні десятиліття має місце динамічне зростання кількості передчасно народжених дітей ³. Світова наукова медична доктрина класифікує це як „патологічне явище" в числі інших „патологічних захворювань дітей неонатального віку". Такий підхід визначає і відповідні медичні заходи, серед яких одним із головних є питання забезпечення „нормального періоду ембріонального розвитку плоду".

Так, наприклад, ще в 1997 р. журнал "PROLOG-Акушерство", що видається Американською Колегією акушерства та гінекології, засвідчив: "Останні 30 років частота передчасних пологів залишається майже сталою, незважаючи на значні соціальні зміни та прогрес медицини, який відбувся. Хоча завдяки покращенню догляду виживає більше таких новонароджених, слід пам’ятати, що 75% смертності серед новонароджених і більший відсоток неврологічних порушень припадає на групу народжених передчасно".

ОрГанізація, як окремого напрямку, неонатальних служб в системі охорони здоров’я багатьох країн світу є також фактором, що вказує на масштаби цього явища в сучасному суспільному житті. Для уявлення масштабу даного явища, наведемо деякі загальні статистичні дані по ряду країн. Ці показники потребують свого уточнення і можуть розглядатись тільки як попередня оцінка певного соціального явища загально планетарного характеру.

За даними Міністерства охорони здоров`я України має місце зростання попередніх родів з 4,9% в 1992 р. до 5,2% в 1995 р ⁴. По іншим, неофіційно отриманим від провідних спеціалістів неонатальної служби, даним цей показник в 1995 р. складав – 8,9%.

За даними неонатальної служби України простежується така динаміка співвідношення народжених недоношених дітей до загальної кількості новонароджений:

1992 – 4,9% ;
1993 – 4,8%;
1994 – 5,2% ;
1995 – 5,2% ( по іншим даним - 8,9%)
1996 - 5,2%

В абсолютних одиницях, скажімо, по 1996 р. в Україні народилось всього 467211 дітей, недоношених народилось 2429 дітей .

При цьому відсоток смертності нормально виношених дітей – 0,9%, недоношених - 7,4%. Серед мертвонароджених недоношені складають 41%.

Для порівняння зазначимо, що в останні роки в США, де рівень медичної допомоги носить якісно інший характер (як і наведення статистичних даних) , щороку народжується біля 400 тис. недоношених дітей, що складає біля 10% від всіх новонароджених.

Більше чим 150 тис. дітей народжуються з дефектами в США. Передчасне народження (вага дитини < 2 500 гр.) займає друге місце в структурі причин смертності новонароджених. Хоча рівень перинатальної (до народження і на протязі перших 8 днів після пологів) допомоги зростає, з 1986 р. до 1996 р. кількість передчасних пологів виросла з 384642 до 423107 випадків. Таким чином, за даними Національного Центру Статистики охорони здоров`я США ( the National Center for Health Statistics), це свідчить, що один з кожних десяти дітей народжується передчасно.

Для США наводиться така динаміка по рокам ⁵ :
 

Загальна сума витрат на медичну допомогу у випадках патологічних пологів і неонатальної допомоги, складає в США на кожну таку дитину, біля $244 тис. При цьому, за даними Вашингтонського університету, народження дітей з вагою менша 800 гр зросла з 20% в 1977 р. до 49% в 1990 р. ⁷

В Фінляндії в 1996-1997 р.р. народилось 529 передчасно народжених з екстремальною малою вагою (вага < 1000 гр.), що складає 4% від всіх новонароджених ⁸. Не говорячи про загальну кількість передчасно народжених в Фінляндії.

Дослідження, які були проведені в 2000 р. благодійною організацією „Фонд уроджених пороків розвитку", показали, що в Англії 10% дітей народжуються передчасно ⁹, в той же час „кількість маленьких британців, які народились з тими чи іншими аномаліями, збільшилась за 5 років на 50%"

В Росії відсоток передчасно народжених складає 6-8%, в Білорусії – 10%.

Говорячи про суспільну вагомість цього явища – передчасне народження дітей – треба враховувати також і той факт, що сучасне людство здатне робити те ( впливати на еволюційний процес), чого не могли робити людиноподібні мавпи свого часу. Для зрозуміння, про що мова, наведемо декілька цитат:

„На Заході на 1000 вагітних жінок за рекомендаціями генетиків переривають біля 40 вагітностей, що складає 4%. В Росії на 1000 вагітних жінок переривають 8 вагітностей".

„Щорічно в Росії реєструється 1,3 мільйона вагітних жінок, 60% з яких роблять аборт, 10% втрачають ще не народжених дітей, і тільки 30% родять дітей".

В Україні: „є можливість щорічно обстежувати більше 400 тисяч вагітних жінок, які знаходяться на обліку в консультаціях. В 2001 році вдалось виявити 1700 випадків аномалій у ще не народжених малюків."

Це дозволяє говорити про правомірність питання про те, що в людському суспільстві відбувається певний загальний процес, на який протидія сучасних медичних технологій впливає як стримуючий, але не зупиняючий фактор. А враховуючи попередні теоретичні дані з ембріології, ставити питання про розуміння цього процесу не як „патологічного явища", а про наявність процесу, механізми якого ведуть до якісно нових змін.

Зважаючи на сучасний стан екології, для якого вже давно звичними є означення "кризовий" або "катастрофічний", на зростання різних патологічних захворювань, думається, з достатньою підставою можна припустити, що, вже у своїх умовах існування, сучасне людство фактично „ввімкнуло" той же біологічний механізм, що було задіяно в часи, так званої, "неолітичної революції". Це вказує, що відбувається процес аналогічний, з точки зору еволюції природи, тому процесу біологічної зміни, який призвів до появи людства.

Проте слід взяти до уваги, що характерною відміною нинішнього еволюційного процесу є те, що розвиток подій – в розумінні і виникнення причин, і механізму протікання – відбувається за умови вже можливої свідомої діяльності в цьому процесі самого об’єкта еволюції. Хоча поки що розумові здатності людства виступають, як протидія тим змінам, які відбуваються. Втім наведені дані свідчать про майже однаковий рівень кількості народжуємих передчасно дітей, як для країн, що мають можливість застосовувати всю потужність сучасних медичних технологій, так і для країн, які не спроможні направляти відповідні кошти на таку медичну допомогу. Це дозволяє говорити як про марність і самих цих людських зусиль, так і про необхідність переосмислення того, з Ким та проти чого людство зМаГається і хоче перемогти. Розуміння цього яВища як процесу еволюційних змін, вказує на необхідність переОрієнтації спрямованості заходів сучасної медицини стосовно забезпечення умов "нормального" строку вагітності, потребує концептуального перегляду питання догляду за ними та їх виховання, навчання. Потреба визначення інших „норм" аби говорити про справжній для них „нормальний розвиток". Скажімо, є підстави говорити про те, що нормальним періодом ембріонального розвитку, тобто вагітності сучасних жінок, треба вважати вже не 9 місяців, а 7 місяців.

Говорячи про цей процес, як про еволюційний розвиток загальнолюдського масштабу, існують вагомі підстави вбачати особливості та специфічність умов насамперед Вкраїни поміж всіх інших країн, які найбільше відповідають характеру "катастрофічних умов існування". Посилення інтенсивності впливу фактично найрізноманітніших видів хімічних речовин взагалі на сучасне людство, що само по собі призвело до практично обвального характеру генетичних змін, в результаті аварії на Чорнобильській АЕС для населення Вкраїни відбувається ще і на фоні підвищеного радіаційного впливу. Подібність цих факторів, передовсім, і для Білорусії, і для частини Росії, і для інших країн, вказує на глобальність цієї специфічності у явищі, що відбувається. При цьому в розумінні умов існування далеко не малу роль відіграє психічний стан нервового напруження, так званого стресового стану. Крім того, що сучасні уявлення про „нормальний" або „ненормальний" психічний стан потребують також свого переосмислення.

Як приклад, за останній час психіатрична служба Вкраїни зафіксувала вже як "феноменальне явище незрозумілого механізму" стан дітей, коли вони "відключаються на декілька секунд, а потім, як ні в чому не бувало, продовжують свої ігри". Вбачаючи в цьому результат дії радіації на клітини мозку, лікарі вже виявили понад шість тисяч дітей, які мають такий "дивний психічний стан з ознаками епілептизації мозку". За нашими уявленнями (детальніше про це буде далі) цей феномен є одним із перших проявів тих відмінностей психофізіологічних властивостей народжуваного покоління, які дійсно набуватимуть все більшого значення. Втім, певні уявлення, а, відповідно, і заходи як лікарняні, так і подальші умови соціального розвитку можуть визначатись за ознаками "чорнобильського слабоумства" і виродження, як зараз це вже починає трактуватись, або як прояви народження людей з психофізіологією, відмінною від звичної, "нормальної" для нас, хоча і відомі людству в формі притаманної властивості.

Лише як зауваження нагадаємо про широко відомі наукові дані, які визначають і дозволяють відносити умови навколишнього середовища Вкраїни до тих, що своєю специфічністю найбільше відповідають характеру "катастрофічних умов існування". Посилення інтенсивності впливу фактично найрізноманітніших видів хімічних речовин взагалі на сучасне людство, що само по собі призвело до практично обвального характеру генетичних змін, в результаті аварії на Чорнобильській АЕС для населення Вкраїни відбувається ще і на фоні підвищеного радіаційного впливу. Подібність цих факторів, передовсім, і для Білорусі, і для частини Росії, і для інших країн, вказує на глобальність цієї специфічності у явищі, що відбувається. Проте ці фізико-хімічні чинники не є єдино визначальними для даного еволюційного процесу.

Беручи до уваги значення соціальних чинників щодо створення умов середовища для розвитку та становлення психофізіології сучасних людей, де медичні заходи є лише одним із факторів, в подальшому ми розглянемо саме з цього боку особливості еволюційного процесу для Вкраїни. Є всі підстави вважати, що подібні особливості умов розвитку повинні превалювати над специфічностями умов, очолюючи їх. Оскільки зміни мають не тільки (а, можливо, і не стільки) фізіологічні прояви, а й психічні. Говорячи про проблему зміни психології людей як загального явища, зосередимо увагу на особливостях, що є суттєвими саме для Вкраїни, як однієї з планетарних зон процесів Альтернативної Еволюції. Розуміючи під цим питання, яке традиційно визначається поняттям духовність. Дійсно, цілком слушною є думка, що саме духовність народу через духовність окремих особистостей визначатиме, за яким характером, а, відповідно, і принципом розгортатимуться події. Або за принципом задоволення як процеси соціально-біологічного характеру, або в силу принципу жаху як процеси біологічно-соціальні.

Виходячи з цього, щодо питання духовності в загальному, позанаціональному вигляді стисло можна зазначити, що йдеться про оволодіння людьми фактично іншою формою буття. За досить давніми і сталими уявленнями, звична людям нібито споконвіку форма існування, як форма буття свідомості, не випадково визначається як неповна, пошкоджена. В той же час відома притягальна сила думки, що побутує в начебто різних світоглядних уявленнях, про те, що вагоміша частина притаманного людям буття, перебуває ніби в неявному для свідомості стані. Саме розкриття змісту цієї "прихованої" частини і розуміється як напрямок духовного розвитку людства. Для оволодіння здатністю в нерозривній єдності зі звичним нам способом існування здійснювати подальший розвиток у стані повноти буття свідомості. Є рація в тому, щоб звичний поки що спосіб існування, який прийнято визначати поняттям життя, з точки зору повноти буття свідомості визначати як "життя-небуття". Тоді в розумінні повноти буття свідомості доцільно використовувати поняття "життя-буття".

Осягнення повноти буття свідомості, передбачає відповідно і інший психофізіологічний стан людей такого усвідомлення. Змінюється уявлення щодо таких звичних понять як "бадьорість" і "сон" в розумінні біологічних ритмів життя. Це ж стосується уявлень про стан, який прийнято визначати поняттям "смерть". Оскільки повне буття свідомості людини пов'язане з психофізіологічним станом її існування, відмінним від нині звичного, на можливі первісні прояви чого ми вказували трохи раніше, це зумовлює інше розуміння і підпорядкування практично всіх питань організації і забезпечення діяльності людей. В подальшому ми ще повернемось до поняття повноти буття свідомості, знаючи, що все одно не вичерпаємо змісту цього поняття. Як посилку на джерело глибшого пояснення щодо цих уявлень, наведемо слова з книги Олеся Бердника "Тайна Христа": " Пізнання останніх десятиліть висунуло ідею "зустрічі" (або "шлюбу") двох форм Косможиття - білково-нуклеарної та польової". Ці слова не відображають головного змісту Тайни, а приведені тому, що ними фактично охоплюється все, що ми намагаємось певною мірою тут деталізувати в силу власних понять.

Ось чому для визначення цього процесу в загальнолюдському масштабі, вважаємо правомірним застосування формулювання: "критична технологія відтворення народонаселення", що зумовлює наявність соціально керованого характеру розвитку подій. В подальшому розгляді приділяючи увагу особливостям розвитку духовності саме вкраїнського народу, ми вбачаємо в цьому більш загальне явище, яке можна визначити як проблема Відродження людства. Тому для означення цього відроджуємо поняття Орійська духовність. При нинішньому взаємному переплетінні різних проблем і питань загальнолюдського значення, дане спрямування уявляється подібним на лабіринт, єдиний для всього людства. Пошук "нитки Аріадни", якої потребують усі, матиме і особливий для кожної людини і для кожного народу характер. Головним чином це буде пов'язано з тим, що провідною "ниткою" для свідомості людини виявиться Слово. Оскільки Слово виступає в історії людства як організатор свідомості, то воно і є головним носієм інформації, набуваючи цього значення для кожної людини через рідну для неї мову певного народу. Уявляється, що методологічно саме в цьому ключі буде здійснюватись те, що визначається як посилення "гуманітаризації знань".

Тому, що мова – то не просто звуки… Думається, що під образом "нитки Аріадни" загальнолюдського значення слід розуміти той інформаційний канал дієвого знання дійсності, який може виявитися в свідомості через розуміння історично відповідного сплетіння усіх мов людства, як прояву розвитку Слова-Голоса.

Виходячи з розуміння, що для людей певної нації їх рідна мова є тією волосинкою, з якої в сплетінні з іншими тільки і може висотатись сама "нитка", необхідна для досягнення Орійської духовності, ми звертаємось передовсім до глибин нашої мови. До історичної пам'яті нашої мови, що ніби згорнута для нинішньої свідомості в клубок, затягнутий в силу певних історичних причин у загальнолюдському вузлі, який треба розплутати. З тим, щоб потім заглибитись в лабіринт особистої усвідомленості загальнолюдської пам'яті. Знайти там звіролюдину своєї свідомості, перемогти її і вийти із лабіринту за допомогою цієї нитки у стан Орійської духовності.

Проте перед тим як освітлювати питання духовного значення в напрямку ідеології розвитку людства для умов Вкраїни, постараємось визначитись стосовно того, яка форма суспільної організованості, тобто заснована на яких принципах та засадах державність найбільше придатна саме для нашої національної свідомості в такий період історії, про що йшла зараз мова.
 

¹ Берг Л.С. Труды по теории эволюции, Л., Наука 1977, с.339-341

² Кордюм В.А. И тогда я сел писать эту книгу (не совсем обычные представления о генетике человека),К., Украинское отделение Всемирной лаборатории 1993, 246.

³ MacDonald H. and the Committee on Fetus and Newborn, 2002-2003. Perinatal Care at the Threshold of Viability. Pediatrics, Volume 110, №5, November 2002, pp1024-1027

⁴ The book "Health of Women and Children in Ukraine",Kyiv,1998

⁵ Medicaid State Repots –FY 1995-1998. Division of Health Policy Research. American Academy of Pediatrics.

⁶ Sackier J.M., Falcon M. "Ireland leads march against birth defects", USA Today Helth, Jan.17,2000

⁷ Trachtenbarg D.E., Golemon T.B. Care of the Premature Infant: Part I. Monitoring Growth and Development. American Family Physician, May 1, 1998

⁸ Trachtenbarg D.E., Golemon T.B. Care of the Premature Infant: Part I. Monitoring Growth and Development. American Family Physician, May 1, 1998

⁹ Premature babies ‘have lower IQs’. BBC News, 18 October,2000

email: mykola@mykola.com

Copyright © 1999-2007 (7507-7515)