|
Того, кого задовольняють
завнішні знання,
це не стосується, бо ж навіщо
пропонувати хліб неголодному?
А. Безант
Виправлення імен
Щоб
розуміти одне одного, нам часто не вистачає унифікації у сприйнятті
важливих понять. Особливо часто це трапляється з таким поняттям, як
духовність, яку часто підміняють релігійністю, в свою чергу, не
діставшися й до суті розуміння самої релігійності. І борсаємося
непевно в тенетах псевдорозуміння, купаємось у каламутному ставку,
замість пливти чистою рікою…
Перший
крок – це прагнення. Бо коли хтось твердо націлений щось пізнати,
збагнути – він неодмінно цей хліб для себе знайде.
То що ж таке духовність? Щоб не
розводити суть зайвим, ліпше дати слово тому, краще за кого, на мій
погляд, суть духовності не виразив ніхто, - великому брахману,
провіднику Божественної Мудрості Шрі Ауробіндо Гхошу.
То ж оцінимо скарб Слова:
Духовність
не є інтелектуальність, не ідеалізм, не поворот розуму до етики, до
чистої моралі або аскетизму; це не є релігійність чи полум”яний
емоційний підйом духа, - навіть не суміш усіх цих чудових якостей.
Розумова віра, емоціональне устремління, регулювання поведінки
відповідно релігійній або етичній формулі – не є духовними досягненнями
чи випробуваннями… Духовність у своїй суті є пробудженням внутрішньої
дійсності нашої сутності, нашої душі, - внутрішній потяг пізнати,
відчути і ототожнити себе з нею, ввійти в контакт з вищою дійсністю,
імманентною в Космосі і поза Космосом, а також у нашій сутності;
…поєднатися з нею, і як наслідок цього контакту і поєднання –
преобразити все наше єство, перетворюючи його в нове єство, нову
особистість, нову природу”. Чи варто щось додавати до
сказаного?
Отже, духовність не є
релігійністю ( етимологія слова релігійність: ре-лиго - відновлення
зв”язку, те ж саме значення, до речі, і слова “йога”).
Хоча сама
релігійність - якщо вона жива, а не косна – безперечно може вивести на
шлях духовності. В тому випадку, коли віруючий, що піднявся на крихітний
пагорбок знання, не буде самовдоволено завірятися, що досяг найвищої
вершини. Бо такого поняття з префіксом “най-“ взагалі не існує.
Безмежний Всесвіт, безмежний Той Неосягненний, центр якого – повсюди, а
окружність – ніде. Той, кого ми звикли називати Богом. Тому й шлях
пізнання – безмежний. “І скільки б ти у світі не пізнав, ти повсякчасно
будеш на порозі…”.
Духовність – це і є шлях
багатогранного всеосяжного пізнання. Вона є Путь, з терніями і
багатотонними валунами, через які той, що йде, має продиратися і
зрушувати з місця непідйомні маси зусиллями власної волі та
устремління. Але його життя при цьому буде незрівнянно багатшим за усі
інші різновиди життів, якими б, на перший погляд, благополучними чи
матеріально устаткованими вони б не здавались. Бо ми говоримо про
цінності різних планів, які не мають спільних ознак для порівняння. Адже
коли дивитися на світ з першого поверху, побачиш зовсім не той краєвид,
який відкривається із, скажімо, двадцять п”ятого.
Духовність - шлях вічного пошуку.
Неосягненно багатий цивізаційний і культурний спадок наших предків –
фактичне свідчення набутку саме на цьому шляху. Осягнути свою власну
історію – це значить зануритись у безперервний потік чи не
30-тисячного існування українського етнотворчого казана, що кожні 532
роки народжував новий етнос, який ставав локомотивом розвитку людства
всього світу.
“Учітеся, брати мої”… Чого
вартує саме тільки відкриття рунічного письма Кам”яної Могили –
найдавнішого зразка писемності на Землі! А культурно-цивілізаційний
рівень праматері України, праслав”янскої Аратти? - “…думайте, читайте!
Українці
нарешті мають осягнути, ХТО ВОНИ Є! Нація, що знає своє духовне коріння,
не може дозволяти будь-кому паратизувати на своєму тілі – це по-перше.
А по-друге, вона має нарешті прозріти до усвідомлення своєї
самодостатності, щоб не рватися ні на Схід, ні на Захід, а творити свій
уникальний духовний і матеріальний простір. Ми маємо стати сотворцями
розбудови власної державності, побудованої на предковічних духовних
законах. Де для кожного будуть створені найсприятливіші умови для життя
та розвитку. І тоді духовністю стане саме наше буття.
ХАЙ БУДЕ!
Наталка Кобза,
30 січня 2007 р.
|