|
Моя Батьківщина
Пахне, пахне диким зелом
моя Батьківщина
і до неї тягне руки
сурова година.
Крізь трагедії і втрати
возвели державу,
але Дух наш-Дух невільний
готують на страту.
Доки воля-напівволя
доти животієм,
доки безладу сваволя
манкуртам радіє.
Разом, разом мусим, браття,
читати собою
і державу, і природу,
вічне небо життєбою.
У нас нажите украли
вітри з вирви неба
і ми знову мусим стати
до свого орала.
Ні, народе, не цурайся
своїх прав і волі-
не дозволь себе змішати
у глобальнім гної.
Би лиш, добривом служити
у земних провинах,
ідентичність свого роду
згубить по чужинах.
В фарисейськім християнстві
нас вже раз змішали,
то чи мало втрат і крові
предки запізнали?
Одізвися, мій народе!
На брязкіт кайданів,
що вже злотом украшають
жерці з кулуарів.
Піарами лихословлять,
обіцяють манну,
за очима розпинають
плодячи оману.
Розправ крила понад степом
Величний народе!
Час іде. Дніпром стікає
у Чорнеє море.
І Дух-Сокіл над полями
у висі петляє
де господар го, де правда
донині незнає.
Верни роде волю Духу,
волю Україні
аби злились воєдино
у небесній сині!
В своїх землях, своїй волі
і своїх просторах
заговорять: вічність наша,
небеса і гори!
Рветься серце крізь простори,
у лиху годину,
Україну пригорнути,
як малу дитину.
Замалії маю сили,
заслабкії крила
самоїдство отравити,
дху вилічити жила.
Вірю, вірю мій народе,
Дух твій зазоріє
і ним Віра, Правда й Воля
сей світ обігріє!
21 травня 2006
|